Оцифровано архів науковця Віктора Петрова

За підтримки УКФ Науковий Архів ІА НАН України відсканував та описав фонд археолога, історика, етнографа, філолога, філософа та соціального антрополога Віктора Петрова.

Про це інформує Науковий архів Інституту археології НАН України.

Можливо ви читали романи письменника Домонтовича? Чи відоме вам його амплуа науковця? Ми пропонуємо заглянути "на кухню вченого" - ознайомитись із його рукописами, фотографіями, науковими звітами про археологічні розкопки, а також із низкою особистих документів.

Наукову частину фонду Віктора Петрова передала Архіву Інституту археології його вдова Софія Зерова після смерті вченого у 1969 році. Цьогоріч у жовтні Віктору Петрову виповнюється 130 років.

Тож ласкаво просимо на сайт! https://petrov-domontovych.archive.iananu.com/

Матеріали згруповані за тематичним принципом і представлені 19-ма категоріями з анотаціями:

Біографічний блок "Про Віктора Петрова (Домонтовича)" із категоріями:

- "Біографічні документи"

- "Портрети та інші фотографії"

- "Справа про захист дисертації" (Олександра Бузько, Ярослав Володарець-Урбанович)

Блок "Археологія" із категоріями:

- "Поля поховань" (Наталія Абашина, Олег Петраускас)

- "Косанівський могильник" (Олег Петраускас)

- "Кераміка і керамічне виробництво" (Валентина Корпусова)

- "Негативи на склі"

- "Тіра і невідомі досі фото Віктора Петрова" (Олександра Бузько)

- "Дослідження Києва" (Тамара Куцаєва)

Блок "Історія. Етнографія. Фольклористика. Мовознавство" із категоріями:

- "Феодалізм в Київській Русі" (Вікторія Сергієнко)

- "Фольклористика" (Валентина Корпусова)

- "Прусська граматика" (Вітаутас Рінкевічюс)

- "Колонізовані Росією народи" (Вікторія Сергієнко)

Блок "Літературознавство і література" із категоріями:

- "Розвідки про Пантелеймона Куліша" (Юлія Карпець)

- "Розвідки про Гоголя і "Дівчина з ведмедиком"" (Юлія Карпець)

- "Літературні фрагменти про Щорса" (Вікторія Сергієнко)

Блок "Епістолярна спадщина" із категоріями:

- "Листи від Олександра Бодянського" (Галина Станиціна)

- "Листи від колег архівісток Надії Лінки і Серафіми Кузнєцової" (Олександра Бузько, Ярослав Володарець-Урбанович)

- "Листи від Федота Філіна" (Олександра Бузько, Ярослав Володарець-Урбанович)

Окремо - блок про вченого:

- "Бібліографічний покажчик друкованих творів В.П. "Петрова" (Валентина Корпусова)

- "Бібліографічний покажчик досліджень життя і творчості В.П. Петрова (Домонтовича)" (Валентина Корпусова)

- "Віктор Петров та його архів" (Вікторія Сергієнко)

Архів висловлює подяку усій команді, яка в ці стислі терміни розбирала скановані рукописи і писала анотації, архівісткам Дарині Романенко, Ользі Ковальчук та Галині Станиціній, професору історії України Європейського університету Віадріна Андрію Портнову, а також фотографці Ніці Гавриш за чудові фотографії!

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.