IN MEMORIAM: Відійшла у засвіти співзасновниця та віце-президентка УАДЖІ Ольга Лабур

28 вересня внаслідок тривалої хвороби померла співзасновниця та віце-президентка Українська асоціація дослідниць жіночої історії Ольга Лабур.

Про це повідомила історикиня Оксана Кісь.

"Українська асоціація дослідниць жіночої історії глибоко сумує з приводу втрати нашої дорогої колеги Ольги Лабур, співзасновниці та віце-президентки УАДЖІ. Ольга багато років і до останньої хвилини відчайдушно боролася з важкою хворобою, однак 28 вересня пополудні у берлінському шпиталі її серце зупинилося", - написала Оксана Кісь на своїй сторінці у Фейсбук.

Ольга Лабур - кандидатка історичних наук, доцентка, від початку 2000-х працювала на кафедрі історії факультету соціології і права Національного технічного університету України "Київський політехнічний університет", була заступницею директора з міжнародних зв'язків Українського центру гендерної освіти при НТУУ "КПІ". Сфера наукових зацікавлень - історіографії жіночої історії ХХ століття, зокрема перших десятиліть радянської влади в Україні.

Її шлях до жіночої історії розпочався з участі у перших конференціях з жіночої тематики, які відбулися в Україні у 1994-1995 роках ("Жіночий рух в Україні: історія і сучасність", Одеса, 1994; "Жінки України: сучасний статус і перспективи", Одеса, 1995). Відтоді Ольга незмінно займалася жіночою і гендерною історією і як дослідниця, і як викладачка. У 1999 році захистила дисертацію "Жіночий фактор в системі суспільних відносин в Україні (XVI – XVIII ст.)" в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова. Результати своїх студій оприлюднила у багатьох публікаціях та доповідях на наукових форумах. Її монографія "Історіографічний абрис гендерних відносин в Україні" вийшла друком у Києві у 2007 р.

В межах діядьності Українського центру гендерної освіти при НТУУ "КПІ" Ольга Лабур була співорганізаторкою низки конференцій про становище жінок в освіті і науці, викладала курси з гендерної історії України. У жовтні 2010 року Ольга Лабур взяла участь в установчих зборах УАДЖІ та була обрана віце-президенткою, відтак була активною учасницею всіх ініціатив Асоціації. Навіть під час важкої хвороби вчена продовжувала дистанційно викладати та працювати над своїми дослідженнями. Її остання наукова публікація – розділ "Чому нас не організовують?": Жінки і більшовики в комунікативній взаємодії в 1919-1920 роках в Україні" у колективній монографії "Жіночі виміри минулого: уявлення, досвіди, репрезентації" була оприлюднена у грудні 2023 р.

"Ольга мала нестримно бажання жити, багато планів на подальші дослідження й до останнього - contra spem spero - сподівалася виграти ще трохи часу для них. Навіть свою хворобу вона обернула на об'єкт досліджень та соціоантропологічних рефлексій, записуючи інтерв'ю з іншими онкохворими українками в Німеччині. Смерть нашої колеги – велика втрата для жіночої історії в Україні. Найкращий спосіб вшанувати колегу - це пізнати її наукову спадщину і продовжити її справу", - написала Оксана Кісь.

У лютому 2024 Ольга Лабур провела онлайн-лекцію "Вікно можливостей": жінки як агентки соціальних змін у революційному 1917 році" в межах проекту "ЇЇлекторій: творчині української дійсності" - вдеозапис можна переглянути тут.

Також перегляньте одне з нещодавніх інтерв'ю Ольги Лабур, яке вона дала вже під час лікування у Німеччині "It's necessary for researchers, driven by ethical values, to establish historical perspective in times of crisis".

 

Година папуги. Погані передчуття професора Свяневича

"Я аніскільки не сумнівався, що вступ Радянської Росії у наші східні воєводства буде означати для них кінець існуючому там польському впливу і відрив тих територій від Польщі. Я не був би проти передачі тих воєводств незалежним Україні і Білорусі, якби такі існували, але не бачив сенсу в передачі їх Радянському Союзу". Як професор Свяневич передбачив Велику війну.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР