IN MEMORIAM: Відійшла у засвіти співзасновниця та віце-президентка УАДЖІ Ольга Лабур

28 вересня внаслідок тривалої хвороби померла співзасновниця та віце-президентка Українська асоціація дослідниць жіночої історії Ольга Лабур.

Про це повідомила історикиня Оксана Кісь.

"Українська асоціація дослідниць жіночої історії глибоко сумує з приводу втрати нашої дорогої колеги Ольги Лабур, співзасновниці та віце-президентки УАДЖІ. Ольга багато років і до останньої хвилини відчайдушно боролася з важкою хворобою, однак 28 вересня пополудні у берлінському шпиталі її серце зупинилося", - написала Оксана Кісь на своїй сторінці у Фейсбук.

Ольга Лабур - кандидатка історичних наук, доцентка, від початку 2000-х працювала на кафедрі історії факультету соціології і права Національного технічного університету України "Київський політехнічний університет", була заступницею директора з міжнародних зв'язків Українського центру гендерної освіти при НТУУ "КПІ". Сфера наукових зацікавлень - історіографії жіночої історії ХХ століття, зокрема перших десятиліть радянської влади в Україні.

Її шлях до жіночої історії розпочався з участі у перших конференціях з жіночої тематики, які відбулися в Україні у 1994-1995 роках ("Жіночий рух в Україні: історія і сучасність", Одеса, 1994; "Жінки України: сучасний статус і перспективи", Одеса, 1995). Відтоді Ольга незмінно займалася жіночою і гендерною історією і як дослідниця, і як викладачка. У 1999 році захистила дисертацію "Жіночий фактор в системі суспільних відносин в Україні (XVI – XVIII ст.)" в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова. Результати своїх студій оприлюднила у багатьох публікаціях та доповідях на наукових форумах. Її монографія "Історіографічний абрис гендерних відносин в Україні" вийшла друком у Києві у 2007 р.

В межах діядьності Українського центру гендерної освіти при НТУУ "КПІ" Ольга Лабур була співорганізаторкою низки конференцій про становище жінок в освіті і науці, викладала курси з гендерної історії України. У жовтні 2010 року Ольга Лабур взяла участь в установчих зборах УАДЖІ та була обрана віце-президенткою, відтак була активною учасницею всіх ініціатив Асоціації. Навіть під час важкої хвороби вчена продовжувала дистанційно викладати та працювати над своїми дослідженнями. Її остання наукова публікація – розділ "Чому нас не організовують?": Жінки і більшовики в комунікативній взаємодії в 1919-1920 роках в Україні" у колективній монографії "Жіночі виміри минулого: уявлення, досвіди, репрезентації" була оприлюднена у грудні 2023 р.

"Ольга мала нестримно бажання жити, багато планів на подальші дослідження й до останнього - contra spem spero - сподівалася виграти ще трохи часу для них. Навіть свою хворобу вона обернула на об'єкт досліджень та соціоантропологічних рефлексій, записуючи інтерв'ю з іншими онкохворими українками в Німеччині. Смерть нашої колеги – велика втрата для жіночої історії в Україні. Найкращий спосіб вшанувати колегу - це пізнати її наукову спадщину і продовжити її справу", - написала Оксана Кісь.

У лютому 2024 Ольга Лабур провела онлайн-лекцію "Вікно можливостей": жінки як агентки соціальних змін у революційному 1917 році" в межах проекту "ЇЇлекторій: творчині української дійсності" - вдеозапис можна переглянути тут.

Також перегляньте одне з нещодавніх інтерв'ю Ольги Лабур, яке вона дала вже під час лікування у Німеччині "It's necessary for researchers, driven by ethical values, to establish historical perspective in times of crisis".

 

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.