АНОНС: Міжконфесійний молитовний захід на вшанування жертв Бабиного Яру

29 вересня — День пам'яті жертв Бабиного Яру.

Про це інформує УІНП.

Цього року ми вшановуємо 83-ті роковини від початку масових розстрілів, які відбулися 29-30 вересня 1941 року. Щоб зберегти пам'ять про трагічні події в Бабиному Яру, Світовий Конґрес Українців та Український інститут національної пам'яті запрошують вас долучитися до міжконфесійного молитовного заходу.

На заході будуть присутні представники християнських та іудейських громад, органів влади та громадськості. Разом ми згадаємо жертв Бабиного Яру та вшануємо їх пам'ять хвилиною мовчання та покладанням лампадок і символічних камінців.

Коли: 29 вересня 2024 року о 16:00

Де: Національний історико-меморіальний заповідник "Бабин Яр", біля пам'ятника "Менора"

 

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.