Хто очолить Галузевий державний архів УІНП. Оголошено переможця конкурсу

За результатами співбесіди та обговорення очільницею Галузевого державного архіву стала УІНП Старовойт Світлана.

Про це повідомляє УІНП.

24 вересня в Українському інституті національної пам'яті завершився добір на посаду директора Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам'яті.

Співбесіда транслювалась онлайн на ютуб-каналі Українського інституту національної пам'яті. За результатами співбесіди та обговорення переможцем було визначено Старовойт Світлану Володимирівну.

Світлана Старовойт закінчила історичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка у 1996 році. 

У 1987-2019 роках працювала у Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського (м. Київ). Протягом 2019–2021 років була завідувачем відділу, старшим науковим співробітником Національного музею Голодомору-геноциду (м. Київ).

У 2021–2024 роках – завідувач відділу формування Національного архівного фонду та довідкового апарату Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам'яті (м. Київ).

З березня 2024 р. – заступник директора Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам'яті. З липня 2024 р. – виконувач обов'язків директора Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам'яті.

Нагадаємо, раніше посаду директора Галузевого державного архіву УІНП обіймав Ігор Кулик. "Історична правда" опублікувала підсумки діяльності Архіву національної пам'яті за 5 років.

 

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.