США передали Україні історичні артефакти, викрадені росіянами на тимчасово окупованих територій

Україні повернули 4 середньовічні залізні шаблі, датовані ІХ–ХІІІ століттям.

Про це повідомили в Національному музеї історії України.

У межах офіційного візиту Міністра культури та стратегічних комунікацій України Миколи Точицького до США, американська сторона передала культурні цінності, які викрала Росія, які походять з тимчасово окупованих територій України. 

Зокрема, повернули 4 середньовічні залізні шаблі, датовані ІХ–ХІІІ століттям. Автентичність пам'яток на прохання американської сторони допомогли встановити фахівці Національного музею історії України.

Заступник міністра національної безпеки США з питань стратегії, політики та планування Роберт Сільверс зазначив, що шаблі виявили, "коли кілька митних та прикордонних службовців у міжнародному поштовому відділенні у Ньюарку, штат Нью-Джерсі, побачили пакунок, у якому, як стверджувалося, містився набір для барбекю". Втім американські службовці вирішили ретельніше перевірити пакунок.

"Наші експерти звернулися до Національного музею історії України в Києві, передали фотографії, і так було встановлено, що це предмети культурної спадщини, скарби самобутнього минулого України", — розповів Роберт Сільверс.

Порятунок цих культурних цінностей став можливим завдяки успішній співпраці між Міністерством культури та стратегічних комунікацій України, Службою зовнішньої розвідки України, Посольством України в США, Національним музеєм історії України та Інститутом археології НАН України.

"Кожен повернутий артефакт — це маленька перемога у нашій боротьбі за нашу ідентичність і, зрештою, за нашу перемогу. Наші артефакти – це символ ідеї України, її прагнення до свободи та незалежності. І поки ми маємо свою ідею, ми будемо жити, боротися і перемагати", — зазначив Микола Точицький.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.