З фронту евакуювали камʼяну скульптуру ХІІ століття

До Дніпровського національного історичного музею ім Д.І. Яворницького було передано камʼяну статую половецького воїна ХІІ століття.

Про це повідомив історик Олександр Алфьоров.

Статую половецького воїна було евакуйовано Хорунжою службою 3-ї ОШБр з Гектової Балки. Цій скульптурі майже 1000 років, і вона опинилась під загрозою знищення російськими окупантами. Евакуація супроводжувалась вибухами КАБів.

"Війна московії проти України- це знищення нашої ідентичності, спроба знищити нашу Історію, наше коріння. Московська імперія не може існувати та створювати свої історичні міфи, коли поруч є свідок їхньої брехні та грабунків. Після нашої Перемоги статуя з музею буде повернута на місце. А поки там її ретельно досліджуватимуть!", – повідомив Олександр Алфьоров.

Це вже друга врятована з фронту Хорунжою службою камʼяна скульптура. Перша була передана до цього ж музею 14 серпня.

Хорунжа служба 3-ї ОШБр не лише займається роботою з особовим складом бригади, але й рятує історичні артефакти. На сьогоднішній день вже 35 українських музеїв – від національного до районного рівнів отримали експонати від групи.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.