Національна кіностудія ім. О. Довженка святкує День українського кіно та ювілей свого покровителя

13 вересня Національна кіностудія Довженкового імені святкує День українського кіно та ювілей свого патрона, захисника і покровителя.

Про це інформує Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка.

Центральною подією цього дня стане відкриття скульптурної композиції, героями якої є Олександр Довженко і кінооператор Данило Демуцький. Скульптор Володимир Щур, відтворив епізод із зйомок фільму "Земля", супершедевру вітчизняного та світового кіно.

13 вересня ми спробуємо вибудувати історико-культурну дугу, яка поєднає кінострічки класика світового і національного кіно та роботи кіномайстрів наступних поколінь, аж до студентів київських вишів.

Програма свята:

14.00 - Урочисте відкриття скульптурної композиції Олександру Довженку і Данилу Демуцькому "Мотор" біля центрального входу в кіностудію.

Локація – 1 павільйон.

14.40 – Марафон молодого студентського кіно. Підписання меморандуму про співпрацю між Кіностудіями та провідними кіновузами України (КУК, КНУКІМ, Карпенко-Карого).

14.50 – Демонстрація фільму режисера Олександра Довженка та оператора Данила Демуцького: "Ягідка кохання" під живий музичний супровід.

15.20 – 19.50 – Показ студентських фільмів.

20.00 – запалює гурт "Хуртовина".

20.50 - Музична інтрига від Schmalgauzen, які будуть грати свою театрально-музичну виставу для гостей кіностудії до 22:00.

Локація – Довженківський сад.

14.40 - Демонстрація хронікально-документального фільму ДП УкрКіноХроніка: Щоденники О. Довженка , читає М.Вінграновський

15.20. – Демонстрація фільму режисера Олександра Довженка та оператора Данила Демуцького: "Земля".

16.50. - Демонстрація фільму режисера Олександра Довженка: "Звенигора".

Локація – сцена біля 1 павільйона (реконструкція знімального майданчика минулих років).

14.40. – Виступ духового оркестру.

15.00. - Студентська вистава "Зачарована Десна" (автор Олександр Довженка).

Протягом усього дня відбуватимуться екскурсії на території Кіностудії нон-стоп: відвідування нової виставкової експозиції, підготовленої до 130-річчя з дня народження Олександра Довженка, музею Олександра Довженка, цеху ретро-автомобілів, костюмерного, піротехнічного та гримерного цехів;

Свято відбудеться на території Національної кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка за адресою: місто Київ, Берестейський проспект, 44 (метро Шулявська) з 14.00. до 22.00.

Вхід вільний без вікових обмежень.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.