IN MEMORIAM: Відійшов у засвіти дослідник українського фольклору Микола Мушинка

На 89 році відійшов у засвіти словацький фольклорист та українознавець Микола Мушинка.

Про це повідомила мистецтвознавиця Ганна Карась.

"Сьогоднішній ранок розпочався із сумної новини - у вічність відійшов Великий Українець - академік Микола Мушинка зі Словаччини.... Я щиро вдячна йому за допомогу на шляху до мого наукового становлення як доктора мистецтвознавства - він не лише дав позитивну рецензію на мою монографію, але запросив до свого гостинного дому, дав унікальні матеріали, відвіз до українського музею у Свиднику, познайомив за багатьома непересічними особистостями. Мала честь побувати на його 80-річному ювілеї, писати про нього. Складна доля цього непересічного українця не вбила в ньому доброти і готовності допомогти всім, хто працює для науки і української справи", - написала Ганна Карась на своїй сторінці у Фейсбук.

Микола Мушинка народився 20 лютого 1936 року у селі Курів на Пряшівщині. Закінчив Руську гімназію у Пряшеві. Вищу освіту одержав у Карловому університеті в Празі. Від 1960-го працював у кабінеті україністики Кошицького університету . Вчився в аспірантурі у Празькому та Київському ім. Т. Г. Шевченка (1964—1966) університетах. 

У Києві Микола Мушинка доля звела з "шістдесятниками" Іваном Дзюбою, Іваном і Надією Світличними, Лесем Танюком, Михайлиною Коцюбинською, Іваном Драчем, Дмитром Павличком, Іваном Гончаром.

У 1968 році за протест проти окупації Чехословаччини військами Варшавського пакту Миколі Мушинці заборонили займатись науковою працею.  Лише 1990 року був реабілітований та повернувся в Пряшівський університет.

Миколу Мушинка називають найвідомішим українцем Словаччини. Він заснував і від 1990 року очолював Асоціацію україністів Словаччини, а також Наукове товариство імені Тараса Шевченка (засноване в 1994 році).

Микола Мушинка – почесний доктор Національного університету "Острозька академія", Дрогобицького державного педагогічного університету, Ужгородського національного університету. Він іноземний член НАН України, академік міжнародної Академії богословських наук, професор Українського вільного університету в Мюнхені. Він автор близько 50 самостійних публікацій і понад 1000 наукових і науково-популярних статей.

 

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.