В Україні запровадять єдиний загальноосвітній курс історії

Міністерство освіти і науки затвердило концептуальні засади реформування історичної освіти в школі, які передбачають запровадження єдиного загальноосвітнього курсу історії.

Про це йдеться в наказі МОН №1072 від 30 липня 2024 року.

У документі, зокрема, йдеться, що потреба реформування історичної освіти в школах зумовлена широкомасштабним вторгненням росії в Україну, яке розпочало новий етап глобальної історії та викликало разючі зміни в українському суспільстві та геополітичній і культурній ситуації в Європі та всьому світі.

Документ містить концепцію шкільної історичної освіти й визначає мету, завдання й зміст історичної освіти та організацію і структуру курсу історії в школі.

Виходячи з оновлених підходів до предмета, у МОН наголосили на потребі запровадження єдиного загальноосвітнього курсу історії, бо історія України є невід'ємним складником європейської та загалом світової історії. Тому замість "Історії України" та "Всесвітньої історії" пропонується запровадити курс "Історія" (інші можливі назви: "Історія: Україна і світ", "Історія України та світу").

Відповідно до концептуальних засад, вивчення історії має відбуватися за концентричним принципом у межах 6 циклів: ознайомлювального і фрагментарного у початковій ланці, пропедевтичного сюжетного та проблемно-тематичного – в базовій школі та профільно-адаптаційного та профільного – у старшій школі.

Ще однією важливою складовою оновлення вивчення історії в школах є вивчення громадянознавчої тематики безпосередньо через історичний матеріал.

Пропонується запровадити спеціальні історичні курси для профільної середньої освіти: історичну географію, локальну / регіональну історію, інтелектуальну історію, історію культури, історію етнічних та/або релігійних громад, історію й досвід виживання / протистояння тоталітарним режимам, Імперіям під час війн тощо.

Для профілів інших спрямувань можливі спеціальні курси, пов'язані з історією наукових відкриттів, технічних винаходів. фінансів та економіки, збереження довкілля тощо.

 

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.