АНОНС: Лекція "Анна Франко-Ключко: голос пам’яти і ностальгії"

7 серпня ЇЇЛЕКТОРІЙ "Творчині української дійсности" запрошує на лекцію Наталі Тихолоз "Анна Франко-Ключко: голос пам’яти і ностальгії".

Анна Франко-Ключко (1892–1988) – українська письменниця і мемуаристка, донька Івана Франка, на долю якої у вирі подій кривавого ХХ ст. випало багато випробувань. Улітку 1914 року вона покинула рідний дім молодою дівчиною, і все її подальше життя у той чи той спосіб було пов'язане з емігрантським статусом. Художньо-публіцистичний доробок Анни Франко-Ключко представлений жанрами автобіографічних оповідань, нарисів та мемуарів, які давали змогу оперативно і відкрито реагувати на пережиті події, розповідати про власний досвід, дійсні факти і реальних людей, передавати особисті спостереження та власний внутрішній світ.

У своїй сукупності художні і публіцистичні тексти Анни Франко-Ключко складають розлогу історію життя самої письменниці, "одіссею" емігрантки, джерелом для написання якої слугували чи то спогади про роки прожиті в Україні, чи то уже події з емігрантського життя авторки, які у цілості демонструють велику драму покоління, тяжким карбом для якого стала поразка національно-визвольних змагань початку ХХ ст. У психоаналітичному вимірі літературна творчість Анни Франко-Ключко є спробою вийти поза межі можливого: це спосіб повернутися додому (уявно у мріях, спогадах і фантазіях), коли насправді повернутися туди було не можна.

Питання до обговорення:

- Родинний дім як рай і пекло: психобіографічні домінанти
- Війна як точка неповернення і початок "одіссеї" Анни Франко-Ключко
- Комплекс емігрантки і (не)повернення додому (і до Дому)
- Анна Франко-Ключко: у тіні батька і "битва" за батька
- Ностальгія як продуктивний чинник творчости і самоствердження Анни Франко-Ключко і жіночі організації Канади і США

Лекторка – Наталя Тихолоз, кандидатка філологічних наук, старша наукова співпробіниця, директорка Інституту франкознавства і докторантка кафедри української літератури ім. акад. Михайла Возняка Львівського національного університету імені Івана Франка, головна редакторка сайту "Франко: Наживо".

Захід відбуватиметься в прямому ефірі.

Коли: 7 серпня, 18:00

Де: zoom, пароль: 065775 

 

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.