АНОНС: Лекція "Анна Франко-Ключко: голос пам’яти і ностальгії"

7 серпня ЇЇЛЕКТОРІЙ "Творчині української дійсности" запрошує на лекцію Наталі Тихолоз "Анна Франко-Ключко: голос пам’яти і ностальгії".

Анна Франко-Ключко (1892–1988) – українська письменниця і мемуаристка, донька Івана Франка, на долю якої у вирі подій кривавого ХХ ст. випало багато випробувань. Улітку 1914 року вона покинула рідний дім молодою дівчиною, і все її подальше життя у той чи той спосіб було пов'язане з емігрантським статусом. Художньо-публіцистичний доробок Анни Франко-Ключко представлений жанрами автобіографічних оповідань, нарисів та мемуарів, які давали змогу оперативно і відкрито реагувати на пережиті події, розповідати про власний досвід, дійсні факти і реальних людей, передавати особисті спостереження та власний внутрішній світ.

У своїй сукупності художні і публіцистичні тексти Анни Франко-Ключко складають розлогу історію життя самої письменниці, "одіссею" емігрантки, джерелом для написання якої слугували чи то спогади про роки прожиті в Україні, чи то уже події з емігрантського життя авторки, які у цілості демонструють велику драму покоління, тяжким карбом для якого стала поразка національно-визвольних змагань початку ХХ ст. У психоаналітичному вимірі літературна творчість Анни Франко-Ключко є спробою вийти поза межі можливого: це спосіб повернутися додому (уявно у мріях, спогадах і фантазіях), коли насправді повернутися туди було не можна.

Питання до обговорення:

- Родинний дім як рай і пекло: психобіографічні домінанти
- Війна як точка неповернення і початок "одіссеї" Анни Франко-Ключко
- Комплекс емігрантки і (не)повернення додому (і до Дому)
- Анна Франко-Ключко: у тіні батька і "битва" за батька
- Ностальгія як продуктивний чинник творчости і самоствердження Анни Франко-Ключко і жіночі організації Канади і США

Лекторка – Наталя Тихолоз, кандидатка філологічних наук, старша наукова співпробіниця, директорка Інституту франкознавства і докторантка кафедри української літератури ім. акад. Михайла Возняка Львівського національного університету імені Івана Франка, головна редакторка сайту "Франко: Наживо".

Захід відбуватиметься в прямому ефірі.

Коли: 7 серпня, 18:00

Де: zoom, пароль: 065775 

 

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.