Суд РФ звинуватив Фінляндію у "воєнних злочинах" у Карелії під час Другої світової

Російський суд у Карелії визнав "воєнними злочинами і геноцидом радянського народу" дії Фінляндії у Карелії у роки Другої світової війни, коли вона намагалася повернути захоплені СРСР території.

Про це повідомило російське інформагкнство ТАСС, пише "Європейська правда". 

Верховний суд Республіки Карелія визнав "воєнними злочинами, злочинами проти людяності і геноцидом радянського народу виявлені і нововиявлені злочини, скоєні німецько-фашистськими загарбниками, окупаційною владою і військами Фінляндії на території Карело-Фінської РСР" у роки Другої світової війни. 

Йдеться про період з осені 1941 року до червня 1944 року, під час так званої Війни продовження, коли Фінляндія після нападу нацистської Німеччини на СРСР спробувала повернути території, якими змушена була поступитись Москві після Зимової війни 1939-1940 року, та зайшла далі кордонів 1939 року. 

У заяві прокурора Фінляндію звинуватили у смертях в'язнів таборів у радянській Карелії – військовополонених та цивільних, загалом 8 тисяч цивільних та понад 18 тисяч військовополонених. 

Слідчий комітет Російської Федерації підняв це питання ще у 2020 році, ініціювавши дослідження розсекречених радянських документів щодо фінських таборів для військовополонених у Карелії.

Колишній директор Національного архіву Фінляндії Юссі Нуортева після того, як прокуратура Карелії ініціювала такий розгляд, коментував Ilta-Sanomat, що Фінляндії немає чого приховувати у цьому історичному епізоді і всі фінські документи – у вільному доступі, тоді як радянські – здебільшого засекречені.

"Але Росія з якихось причин не використовує цю інформацію (з фінських архівів – Ред.), а робить свої заяви, які не завжди мають щось спільне з дійсністю. Наприклад, орієнтовна кількість загиблих завищена приблизно удвічі, і в інших немає можливості оцінити, на чому ґрунтуються ці цифри… З тоталітарною державою не можна вести ґрунтовні дискусії про історію, і не можна серйозно сприймати нові претензії Росії на адресу Фінляндії", – коментував Нуортева.

Він також нагадав, що після завершення війни союзники під керівництвом СРСР створили Контрольну комісію щодо Фінляндії, яка висунула країні серію вимог, включно з судом над воєнними злочинцями, тож вимагати повторного розгляду тих самих подій через 80 років недоречно.

 

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.