Конкурс на посаду директора Галузевого державного архіву УІНП продовжили

Конкурс на посаду директора Галузевого державного архіву УІНП продовжили до 30 серпня 2024 року.

Про це повідомив голова УІНП Антон Дробович.

"Якщо хто бажає, то ласкаво запрошуємо подаватися до 30 серпня. Досвідчених архівістів та людей з релевантним досвідом будемо раді бачити в команді", - написав Антон Дробович на своїй сторінці у Фейсбук.

Деталі та вимоги для посади на сайті УІНП за посиланням.

Нагадаємо, 24 червня завершився трудовий договір Ігоря Кулика на посаді директора Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам'яті.

21 червня відбулася пресконференція директора Архіву національної пам'яті Ігоря Кулика, присвячена його п'ятирічній діяльності на цій посаді. "Історична правда" опублікувала підсумки діяльності Архіву національної пам'яті за 5 років.

 

Теми

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.