АНОНС: Презентація надходження в Україну документів Фундації імені Івана Багряного

20 серпня у Києві відбудеться урочиста презентація унікальної колекції, зібраної українською діаспорою в США – документів Фундації імені Івана Багряного, які передаються зі Сполучених Штатів Америки на постійне зберігання до Центрального державного архіву громадських об’єднань та українки (ЦДАГОУ).

Про це повідив ЦДАГОУ.

Це безпрецедентна подія останнього десятиліття, зважаючи на обсяг та цілісний характер архівного зібрання, що надходить в Україну. Ідея заснування Фундації ім. І. Багряного виникла у 1975 р. на VII з'їзді Української революційно-демократичної партії (УРДП) в Торонто (Канада) як відповідь на нагальну потребу підтримки поширення ідейних поглядів і творчості І. Багряного та інших українських митців діаспори задля реалізації визвольних процесів в Україні. Архів Фундації, що накопичувався роками, довгий час перебував під надійною опікою Української Вільної Академії Наук (УВАН, США).

Коли Фундація виконала свою місію, її очільники прийняли рішення передати увесь накопичений документальний комплекс на постійне зберігання до архівної установи України. Завдяки плідній співпраці Державної архівної служби України та Міністерства закордонних справ України, ЦДАГОУ та Архіву-музею імені Дмитра Антоновича при УВАН процес передавання та перевезення документів до України успішно розпочався і триває.

У рамках події гості заходу отримають унікальну нагоду ознайомитись з оригіналами документів УРДП та Фундації ім. І. Багряного, листуванням відомих громадсько-політичних діячів діаспори та іншими раритетними матеріалами минулого століття. Документи, зібрані Фундацією проливають світло на те, як українська діаспора зберігала свою національну ідентичність.

Під час презентації демонструватимуться автографи І. Багряного, М. Лівицького, Г. Китастого, О. Пошиваника тощо; листи українців з таборів біженців, зокрема, і до першої леді США Е. Рузвельт з проханням не повертати їх до СРСР; машинописні тижневики "Українець", що видавались та розповсюджувались на кораблях, якими українські емігранти діставались до нових країн проживання; карти із зазначенням ймовірних поселень українців; довідникипосібники для українців, що обрали для еміграції Канаду, Німеччину, Велику Британію, Нідерланди тощо.

Представлені документи дають уявлення про багатство, різноманітність та виняткову цінність отриманої колекції. До участі у заході запрошені народні депутати України, члени Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики, очільники Міністерства закордонних справ України, Міністерства юстиції України, Державної архівної служби України, представники архівних та музейних установ, закладів вищої освіти, громадських організацій, дослідники історії української діаспори.

Коли: 20 серпня о 10.00 

Де: м. Київ, читальний зал ЦДАГОУ, вул. Генерала Алмазова, 8

 

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.