ЦДІАК України оцифрує мікрофільми

В рамках Меморандуму про співпрацю між Інститутом української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського та Центральним державним історичним архівом України, м. Київ започатковували спільний проєкт – оцифрування мікрофільмів, що зберігаються в ЦДІАК України.

Про це повідомив директор Центрального державного історичного архіву України, м. Київ Ярослав Файзулін.

"Якщо нам вдасться і якість цифрових копій буде прийнятною, то надалі ми матимемо цифровий фонд користування. Й історики опрацьовуватимуть ці унікальні документи на комп'ютерах, а не незручних апаратах для читання мікроплівок", - написав на своїй сторінці у Фейсбук Ярослав Файзулін.

Оцифрування ропочнуть із фонду КМФ-9 "Документи та матеріали з історії України з фондів і колекцій рукописного відділу Санкт-Петербурзького відділення інституту історії АН Росії". Йдеться про документи, оригінали яких зберігаються в рф і які наразі недоступні для українських істориків. Їхні копії були зроблені ще в 1980-1990-х рр. і передані в ЦДІАК України.

МІкрофільми є тільки на плівках і їх немає на паперових носіях. Це документи, історичне значення яких важко переоцінити – грамоти польських королів і литовських князів, грамоти і листування Київського митрополита, універсали багатьох українських гетьманів – Богдана Хмельницького, Івана Виговського, Юрія Хмельницького, Івана Мазепи, Івана Скоропадського, Кирила Розумовського й інших.

 
Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.