На Байковому кладовищі зруйновано меморіальний знак на могилі Миколи Міхновського

На Байковому кладовищі в Києві невідомі зруйнували меморіальний знак на могилі ідейного засновника Української держави Миколи Міхновського.

Про це на своїй сторінці у Facebook написав президент історичного клубу "Холодний Яр" Роман Коваль.

Раніше, 2016 року вандали вже руйнували бронзовий пам'ятник Миколі Міхновському на Байковому кладовищі в Києві.

"Понад два роки ідеолог Самостійної України стояв обезголовлений. На жаль, держава не відновила пам'ятник творцеві Української державності. Це 8 вересня 2018 р. зробив Історичний клуб "Холодний Яр". Але вже 22 вересня погруддя Міхновського (тепер гранітне) було пошкоджене: відбито вуса, пошкоджено ніс, обличчя попалене, його вкрили тріщини. Вже 2 листопада ми відновили погруддя", — зазначив Роман Коваль.

2 вересня 2023 року Історичний клуб "Холодний Яр" відновив могилу Миколи Міхновського, поставивши мармурову плиту на місці його поховання.

"Цього року Історичний клуб "Холодний Яр" вирішив провести реконструкцію місця пам'яті творця українського війська, впорядкувати стежку та місце навколо меморіального знаку Миколи Міхновського,– так, щоб було видно, що тут спочиває ідейний засновник Української держави. Благодійна організація "МБФ "Глорі юей" погодилася організувати збір на фінансування проєкту. Сьогодні, 8 липня 2024 р., прийшов підрядник, що почати роботи, і побачив, що меморіальний знак знесено і кудись вивезено", — написав  Роман Коваль.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.