АНОНС: Круглий стіл "Пам’ять про українських військовополонених та зниклих безвісти. Військові ритуали"

8 липня о 13:30 відбудеться експертний круглий стіл на тему: "Пам’ять про українських військовополонених та зниклих безвісти. Військові ритуали".

Про це інформує УІНП.

Десятиліття російсько-української війни позначилось значними трансформаціями в українському суспільстві, зокрема й у Силах безпеки та оборони. Оновлення зовнішньої репрезентації армії, нові сенси й традиції, наближення до стандартів НАТО – це все активізувалося після 2014 року.

Війна з Росією спонукала пригадати вітчизняну мілітарну історію, актуалізувала її та призвела до активного зацікавлення нею військовими та цивільними. Разом із тим активно вивчається і запроваджується міжнародний досвід, зокрема і в питаннях меморіалізації війни.

Нещодавно з'явилась законодавча ініціатива щодо створення прапора пам'яті про зниклих та полонених українських захисників і захисниць. У світовому контексті військової культури пам'яті це не є новою комеморативною практикою, але постає питання, яким чином вона має бути впроваджена в Україні і чи стане органічною частиною національного меморіального дискурсу?

Військові традиції й національна пам'ять – поняття дуже наближені, але як ці дві сфери перетинаються у часі великої війни? Які звичаї, ритуали та практики є доречними зараз, а які ні? Що являє собою розмаїтий світовий досвід військових ритуалів, зокрема у країнах, які є нашими союзниками і як його екологічно переймати? Які є нагальні проблеми у питаннях пам'яті з мілітарним контекстом та військових ритуалах?

Відповіді на ці запитання шукатимуть учасники експертного круглого столу.

Учасники:

Антон Дробович – голова Українського інституту національної пам'яті;

Микита Потураєв – народний депутат України, голова Комітету Верховної ради України з питань гуманітарної та інформаційної;

Юрій Гудименко – представник ветеранської спільноти ЗСУ.

До участі запрошені: представники Міноборони, Мінветеранів, МКІП, Ветеран Хабу, НВМК, ГО "Жіночий ветеранський рух".

Питання до обговорення:

- Прапор пам'яті українських військовополонених та зниклих безвісти захисників і захисниць.

- Ритуали в Силах безпеки та оборони. Історія, зміни протягом 2014 – 2022 рр.

- Яких військових практик та ритуалів потребує нині військо, ветеранська спільнота та родини учасників війни?

- Військово-ритуальна компонента на НВМК.

Локація: ІА "Укрінформ". м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 8/16

Організатори: Комітет Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики, Український інститут національної пам'яті.

Захід транслюватиметься на сайті та YouTube-каналі Укрінформу

 

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.