IN MEMORIAM: У США помер історик Пітер Редвей

Пітер Редвей - автор книг з історії дисидентського та правозахисного руху в Росії та Радянському Союзі.

Про смерть історика сповістили на сайті "Хроника текущих событий".

Пітер Редвей народився у Великій Британії. Будучи студентом, а потім аспірантом-русистом, у 1950-ті роки приїжджав до СРСР на стажування до МГУ. 1960 року був висланий із Радянського Союзу. Згодом у США очолював Кеннанівський інститут перспективних російських дослідників, був професором Джорджтаунського університету у Вашингтоні.

1969 року Редвей став співзасновником Фонду імені Олександра Генцена, за підтримки якого на Заході були опубліковані роботи радянських дисидентів та правозахисників, зокрема Андрія Амальріка, Юлія Даніеля, Павла Литвинова та інших. Також він сприяв перекладам англійською мовою першого в СРСР російськомовного неперіодичного непідцензурного правозахисного журналу самвидаву "Хроники текущих событий".

Книга Редвея "Непідцензурна Росія", що вийшла в 1972 році, стала однією з перших академічних публікацій про радянський дисидентський рух на Заході. У 1977-му вийшла книга "Психіатричний терор", також видав книгу спогадів "Дисиденти", в яких  розповідає про своє знайомство та співпрацю з багатьма радянськими дисидентами та активістами.

Пітер Редвей відійшов у вічність 29 липня на 84 році життя.

 

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.