В Одесі та області перейменували понад 400 топонімів

В Одеській області перейменували 432 назви вулиць, скверів та провулків, які містили символіку російської імперської політики.

Про це повідомила заступниця голови департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської ОВА Ярослава Різникова.

"Було прибрано назви, які містили символіку російської імперської політики, або які були присвячені особам/подіям, що підпадали під дію Закону. Частина пропозицій була надана громадськими організаціями й окремими громадянами, частина напрацьовувалась в дискусіях, часто дуже бурхливих, в рамках робочої групи, до складу якої увійшли представники Інституту національної пам'яті, громадських організацій, закладів культури, науковці", - зазначила Ярослава Різникова.

В Одесі гідно вшанували Героїв, які віддали життя за Україну у російсько-українській війні: Віталій Блажко, Ярослав Баїс, Віталій Гуляєв, Олександр Станков та інші;

Українців, які відстоювали незалежність України у різні часи нашої історії, або були відомими науковцями, митцями та освітянами: Всеволод Змієнко, Михайло Омельянович-Павленко, Іван Луценко, Святослав Караванський, Ніна Строката, Ганна Михайленко, Микола Савич, Анатолій Бачинський, Дмитро Дорошенко, Михайло Бойчук, Кіра Муратова, Олександр Ройтбурд, Зоя Пасічна, Володимир Рутківський, Ростислав Палецький, Галина Могильницька, Василь Фащенко, Михайло Болтенко, Іван Яценко та інші.

Три великих проспекти Одеси отримали нові назви - Ярослава Мудрого (колишній академіка Глушка), Володимира Великого (колишній Добровольського), а також Лесі Українки (колишній Гагаріна).
Крім того, в Одесі з'явиться тепер вулиця героїчної 28-ої бригади замість Паустовського, бульвар Військово Морських Сил замість Жванецького, замість провулку Лермонтовського 2-го - провулок Госпітальєрів - на честь добровольчої організації парамедиків, що була заснована на початку бойових дій в Україні у 2014 році.
  

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.