В Німеччині горить будівля, де був підписаний Емський указ

На німецькому курорті Бад-Емс пожежею охоплена будівля, де Олександр ІІ підписав Емський указ, який забороняв українську мову в багатьох сферах життя.

Про це пише Deutsche Welle.

На німецькому курорті Бад-Емс у федеральній землі Рейнланд-Пфальц палає одна з історичних будівель, включених до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Пожежа спалахнула у міському замку XVII століття, відомому як "Будинок чотирьох веж", до її гасіння були залучені понад 200 пожежників. Будівля була зачинена, причина займання невідома. 

"Будинок чотирьох веж" або Карлсбург, зведений в епоху бароко в 1697 році, є однією з головних історичних будівель цього всесвітньо відомого водолікувального курорту. Кілька років тому він отримав статус пам'ятника ЮНЕСКО серед інших таких європейських пам'яток.

Свого часу цей будинок вважався неофіційною літньою резиденцією російського імператора Олександра II під час відвідин Бад-Емса. 30 травня 1876 року тут був підписаний Емський указ, спрямований на суттєві обмеження використання української мови в Російській імперії. Указ забороняв друкувати книги українською мовою, викладати нею у початкових школах, влаштовувати концерти з українськими піснями чи театральними виставами, ввозити на територію Російської імперії книги українською мовою без особливо дозволу.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.