На Полтавщині перейменували понад 300 вулиць

На Полтавщині з'являться вулиці на честь поета Василя Стуса та шістдесятниці Оксани Мешко.

Розпорядження про нові назви вулиць 22 липня підписав начальник Полтавської обласної військової адміністрації Філіп Пронін.

На Полтавщині завершили процес перейменування та обрали нові назви для вулиць у 50 громадах. Нові назви отримали 361 вулиця та провулок. 

Зокрема, у Полтаві назву вулиці Анатолія Кукоби змінили на Героїв "Азову", також з'явилися перейменовані топоніми на честь полеглих на війні Героїв України. Відтак, вулицю Визвольну у місті перейменують на честь Артема Амеліна — це перший полеглий воїн з Полтави, якому посмертно присвоїли звання Героя України після початку повномасштабної війни. Також назву вулиці Ставицького змінять на Святослава Горбенка — полтавець, який під час АТО приєднався до Добровольчого Українського корпусу "Правий сектор". Загинув 3 жовтня 2014 року обороняючи Донецький аеропорт від проросійських терористів. У серпні 2021-го Святославу Горбенку присвоїли звання Героя України.

У місті Кременчук з'явилася вулиця Капітана Мовчана. Дмитро Мовчан - льотчик-штурман, учасник російсько-української війни, нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).

Серед перейменованих селищ Полтави, змінять назви для Вороніна на Затишне, Червоний Шлях на Монастирська Гора. 

У Миргороді вулицю Висоцького перейменовано на честь Василя Стуса. У селі Старі Санжари та селищі Нові Санжари з'являться вулиці на честь сестер Мешко - Оксани і Катерини.

У Кременчуці у назві вулиці вшанували Христину Алчевську - українську педагогиню, організаторку народної освіти, меценатку, письменницю, засновницю (1862) Харківської жіночої недільної школи.

У Решетилівці з'явилася вулиця на честь вояка Армії УНР, учасника холодноярського підпілля Юрія Горліса-Горського.

Із повним списком перейменованих вулиць можна ознайомитися за посиланням

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.