Конкурс імені Єжи Ґєдройця повертається після п’яти років перерви

Конкурс імені Єжи Ґєдройця після п’яти років перерви повертається під почесним патронатом Міністра закордонних справ Республіки Польща Радослава Сікорського.

Про це інформує Польський Інститут у Києві.

Запрошуємо взяти участь у конкурсі на найкращі бакалаврські, магістерські роботи та докторські дисертації, присвячені польській тематиці та польсько-українським і українсько-польським взаєминам.

Конкурс вперше був організований у 2006 році, на честь 100-ї річниці від дня народження Єжи Ґєдройця. Його метою є вшанування внеску Єжи Ґєдройця у польсько-український діалог, польську політичну думку та історію Польщі в найширшому розумінні.

Єжи Ґєдройць відомий як редактор паризької "Культури", засновник та директор Літературного інституту, видавець періодичного видання "Історичні зошити" та всієї серії Бібліотеки "Культури". Особливо важливою була його роль у налагоджені польсько-українських взаємин 

Ми відновлюємо конкурс, щоб не лише нагадати про видатну постать Ґєдройця, а й заохотити молодих дослідників до вивчення історії і сучасності Польщі, польсько-українських та українсько-польських відносин.

Кінцевий термін подання робіт 2 вересня 2024 року.

Деталі конкурсу та умови участі можна знайти на сайті.

Організатором Конкурсу є Польський Інститут у Києві у співпраці з Центром східноєвропейських досліджень Варшавського університету, Прикарпатським національним університетом ім. Василя Стефаника та за підтримки Посольства Республіки Польща в Києві.

 
Єжи Ґєдройць у своєму робочому кабінеті, Maison-Laffitte, 1987 рік, з колекції Літературного інституту
Богдан Пачовський

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.