АНОНС: Меморіалізація місць пам'яті Української революції: досвід Вінниці

У Києві 25 липня відбудеться лекція директора Музею Вінниці Олександра Федоришена "Меморіалізація місць пам'яті Української революції: досвід Вінниці"

Вінниця та її жителі мають давню традицію успішної боротьби як за право на самоврядність громади, так і за невід'ємне право на Незалежність, соборність та суверенність українських земель. Наріжний приклад – Українська революція 1917–1921 років.

Тоді на долю міста випала важлива місія державотворчого процесу – Вінниця де-факто тричі отримувала статус Тимчасової столиці УНР і ставала центром ухвалення важливих, а часом і доленосних рішень.

Під час заходу поговоримо про досвід Вінниці у відновленні й збереженні пам'яті про Першу Республіку та її Героїв: найменування вулиць, появу нових пам'ятників та меморіальних дошок, тематичні наукові виданння, проведення фестивалів військово-історичної реконструкції тощо.

Головний акцент лекції: історія віднайдення та дослідження Вінницького стрілецького цвинтаря вояків Галицької Армії та Армії УНР – потенційно одного із найбільших військових некрополів революційної доби на території України.

Тож, запрошуємо на чергову просвітницьку зустріч у межах циклу лекторіїв про памʼять та вшанування.

Лектор: Олександр Федоришен, історик, директор Музею Вінниці, засновник військово-історичного клубу "Лев і Архангел"

Організатори: Міністерство у справах ветеранів України, Національне військове меморіальне кладовище, Музей Вінниці та Національний музей Революції Гідності.

Де: простір Інформаційно-виставкового центру Музею Майдану

Коли: 25 липня, 18:30

Вхід: вільний, реєстрація за посиланням 

 

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.