У Полтаві демонтували сталінський танк

Танк сталінської армії СРСР у Полтаві демонтували і перемістили до музейного простору.

Про це сповістили у Полтавському офісі Українського інституту національної пам'яті.

"У Полтаві цей "пам'ятник-танк" зброї імперії зла-СРСР з'явився завдяки ворожій діяльності інструктора Кремля Віктора Зубрицького. У часи правління кремлівського агента януковича танк сталінської армії СРСР коштом Зубрицького повністю відремонтували на заводі за 40 тисяч гривень", - зазначив представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар.

У вересні 2006 року бойову машину армії СРСР встановили на вул. Ковпака (тепер-Героїв ОУН) біля ТРЦ "Екватор", на честь реокупації Полтави.

 

Міністерство культури і інформаційної політики у межах виконання закону "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії" вивело з переліку об'єктів культурної спадщини радянський танк Т-34 у мікрорайоні Браїлки неподалік ТРЦ "Екватор". Тож відповідно до рішення сесії Полтавської міськради танк сталінської армії СРСР демонтували і перемістили до музейного простору. 

"Виходячи з сучасної назви вулиці (Героїв ОУН) та європейського принципу єдиних символьних ансамблів вважаю за доречне продумати контекст пам'ятника Героям ОУН. Важливо, щоб меморіал Героям ОУН ніс у собі не лише узагальнений образ про ОУН, але й був персоніфікованим у вимірі Полтавщини. Тобто потрібно  увічнити тих Героїв ОУН, які народилися на Полтавщині та тих, чиї життя і боротьба за незалежність, пов'язані з Полтавським краєм", - запропонував Олег Пустовгар. 

 
Після демонтажу сталінського танка

Крути-1918: вчені проти міфів

Довкола знакових подій з часом нагромаджуються міфи й легенди, які можуть не мати жодного стосунку до історичної дійсності. Бій під Крутами не став винятком. Вже на еміграції популяризація крутянського подвигу нерідко супроводжувалася неточностями і недоладностями, на що звертали увагу навіть окремі учасники визвольної боротьби й діячі української діаспори. Попри незрівнянно більші інформаційні можливості сучасного суспільства, сьогодні мас-медіа часом ретранслюють не лише давно спростовані легенди про бій під Крутами, але й новітні міфи, творці яких інколи доволі безапеляційно просувають своє "бачення" історичних подій.

Крутянці на світлинах

19 березня 1918 року Київ був у зажурі... Ховали крутянців... «Прості деревяні блакитні домовини були поставлені по дві на площадки візників». На Бібіковському бульварі стрікотіла плівкою відеокамера, що фільмувала траурну процесію. Професор Грушевський сказав: «Dulce et decorum est pro patria mori. – Солодко і прекрасно вмерти за отчизну так, як умерли оці сини й брати наші, які полягли головами, боронячи рідний край від ворогів...». У будівлі Центральної Ради робили ремонт – з фронтону знімали двоголового орла, символ російського самодержавства.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».