IN MEMORIAM: Відійшов у вічність історик Тарас Гунчак

На 92 році життя відійшов у вічність українсько-американський історик і громадський діяч Тарас Гунчак.

Про це на своїй сторінці на Фейсбук написала літературознавиця Тамара Скрипка.

"Тарас Гунчак був не лише інтелектуалом та ерудититом, а й людиною високого громадського обов'язку. З його ініціятиви і при діяльній учaсті було створено Фонд допомоги Україні, курси з української мови, літератури, історії для вчителів та офіцерів України, журнал "Військо України", 14-томне видання "Тисяча років української суспільно-політичної думки". І це далеко неповний перелік справ, для здійснення яких Тарас Гунчак віддав свої здібності і сили. Він жив на благо і високу честь України", - йдеться у повідомленні.

Тарас Гунчак народився на Тернопільщині 13 березня 1932 року. Під час Другої світової війни був кур'єром ОУН. Коли йому було 12 років, батьки виїхали в еміграцію. З 1949 року — у США.

Ступінь бакалавра і магістра здобув у Фордгемському університеті (Нью-Йорк, США). У 1956—1958 роках служив у збройних силах США. Захистив докторат у Віденському університеті.

Від 1960 викладав в університеті штату Нью-Джерсі в Ратґерсі, одному з найстаріших університетів США та найбільшому вищому навчальному закладі штату Нью-Джерсі.

Активіст наукового та громадського життя української діаспори у США. Головний редактор, співредактор часопису "Сучасність" (1984—1996) та щоквартальника "The Ukrainian Quarterly" (з 2004 р.). Член редколегій багатьох журналів.

Сфера наукових інтересів — політична історія України, Росії, Польщі XIX—XX століть. Автор численних праць, присвячених історії українських державницьких і визвольних змагань, розвиткові української політичної думки, репресіям і голодоморові в Україні. Заснував у США фонди сприяння демократизації в Україні та допомоги дітям Чорнобиля. 

Заслужений діяч науки, культури, техніки, лавреат міжнародної премії ім. П. Орлика, кавалер ордена "За заслуги".

 

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.