АНОНС: Лекція Василя Павлова "Пам'ятати не можна забути"

3 липня відбудеться лекція воєнного історика Василя Павлова "Пам'ятати не можна забути. Календар української мілітарної пам'яті".

Важливо пам'ятати не лише події минулого, але й відзначати нові дати, які з'являються у календарі сьогодення. Зокрема події з війни, які створюють нових героїв і нові епізоди, які потребують нашого з вами вшанування.

Український мілітарний календар включає важливі дати, які відзначають героїзм, боротьбу, звитяги наших воїнів, а також, власне, нагадують про події, які назавжди закарбуються у нашій пам'яті. Назва "мілітарний" підкреслює значення військових аспектів в історії України та їхній вплив на формування національної ідентичності.

Йдеться про День захисника України, День українського добровольця, Дні звільнення міст від російської окупації, День пам'яті жертв політичних репресій та решту. Ці дати нагадують нам про важливі події та особистостей, які боролися за незалежність та свободу нашої держави.

Тож, запрошуємо на третю просвітницьку зустріч у межах циклу лекторіїв про памʼять та вшанування. Ми поговоримо про найважливіші дати в українській мілітарній історії, які формують нашу національну пам'ять та ідентичність. Зокрема про події, згадки та досягнення, які варто вшановувати і пам'ятати. Обговоримо також які моменти з історії нам краще залишити в минулому. Лекція допоможе краще зрозуміти, як історичні події впливають на сучасність і майбутнє України.

Василь Павлов, радник Міністра у справах ветеранів України, воєнний історик, голова ГО "Центр мілітарної історії".

Організатори: Міністерство у справах ветеранів України, Національне військове меморіальне кладовище та Національний музей Революції Гідності.

Де: Інформаційно-виставковий центр Музею Майдану (майдан Незалежності, 18/2, Будинок профспілок, 2-й поверх).

Коли: 3 липня, 18:30

Вхід вільний, реєстрація за посиланням: https://forms.gle/6YpfGqUcmBJ9ocP78

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.