Вперше в Україні одну з вулиць назвали іменем Степана Хмари

У Червонограді на Львівщині одну з вулиць перейменували на честь політика і дисидента Степана Хмари.

Про це повідомила дружина Степана Хмари Роксолана.

"Вперше в Україні увіковічнили імʼя людини, яка стала легендою, і яка довго жила і працювала лікарем стоматологом в цьому місті. Звідтам його забрали до Сибірських концтаборів і звідтам потім, його було забрано і обрано (Львівський залізничний округ) до Верховної Ради ще УРСР, яку, по волі також і Степана Хмари, було перейменовано у Верховну Раду України", – написала Роксолана Хмара.

Народився Степан Хмара 12 жовтня 1937 року в селі Боб'ятин Червоноградського району Львівської області. У 1964 році закінчив Львівський державний медичний інститут. У 1972 році брав участь у випуску підпільного журналу "Український вісник" та займався поширенням самвидаву.

У 1980 році Степана Хмару арештували та засудили до 7 років позбавлення волі та 5 років заслання за статтею "антирадянська агітація та пропаганда". Вийшовов на волю у 1987-му, долучився до відтворення української Гельсінкської групи.

Навесні 1990 року Степана Хмару було обрано депутатом Верховної Ради України. Того ж року Степан Хмара разом із Левом Лук'яненком та Михайлом Горинем створили Українську республіканську партію. Восени 1990 року долучився до Революції на граніті – голодував разом із студентами на Майдані в Києві.

Тричі обирався народним депутатом Верховної Ради України І, ІІ та IV скликань. У 2006 році Степану Хмарі було присвоєно звання Героя України із врученням Ордена Держави "За визначні особисті заслуги у боротьбі за відродження незалежності української державності, відданість ідеалам свободи і демократії". Помер 21 лютого 2024 року у віці 86 років.

 

Отруєння. Фрагменти книжки Віктора Ющенка"Недержавні таємниці. Нотатки на берегах пам’яті"

Фрагменти автобіографічної книжки третього Президента України.

Андрій Бандера. Батька – за сина

У справі оперативної розробки Степана Бандери, яка зберігається в архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України, є низка документів, які стосуються його батька – отця Андрія. Це драматична історія того, як чекісти перекладали свою ненависть до одного з лідерів українського визвольного руху на його близьких родичів.

"Примус до підданства". Перша спроба

"В ліжку з ведемедем. Сусідство з Росією як історичний виклик" - таку назву має нова книжка Олексія Мустафіна, що готується до виходу у видавництві "Фабула". Є в ній глава, присвячена експансії Російської імперії на Кавказі. Зокрема, й в часи правління у Картлі Іраклія II – царя, якому нинішня влада Грузії хоче встановити пам'ятник у своїй столиці. Чому ця ініціатива викликала таке обурення можна зрозуміти із фрагменту книжки, люб'язно наданому "Історичній правді" Олексієм Мустафіним.

Світоглядні орієнтири ОУН: приклад Ярослава Стецька

Історик Микола Гаєвой загинув на війні 27 серпня 2024 року. Він навчався в аспірантурі УКУ з історії. Для своєї дисертації обрав політичну біографію Ярослава Стецька. Фрагмент наукової роботи Микола надсилав редакції "Історичної правди". Публікуємо текст Миколи Гаєвого у пам'ять про полеглого Героя.