Презентували унікальні документи Національного архівного фонду

До дня Української Державності Державна архівна служба України презентує унікальні документи Національного архівного фонду, що зберігаються у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України.

Про це інформує Державна архівна служба України.

Зокрема, йдеться про такі документи:

- Тимчасовий закон Української Держави про Верховне управління державою на випадок смерті, тяжкої хвороби і перебування поза межами держави Ясновельможного пана Гетьмана всієї України. 1 серпня 1918 р. Оригінал. ЦДАВО України. Ф. 1064. Оп. 1. Спр.284. Арк. 1-2.

- Заповіт Гетьмана всієї України Павло Скоропадського. 3 серпня 1918 р. ЦДАВО України. Ф. 2469. Оп. 1. Спр. 10. Арк. 3.

Період правління Гетьмана Скоропадського відіграв визначну роль у становленні та інституалізації органів державної влади України. У наведених унікальних документах Національного архівного фонду Гетьман Павло Скоропадський ініціює створення моделі владних інституцій, які мали забезпечити державотворчий процес в умовах відходу від влади самого Павла Скоропадського.

За час його правління урядові установи затвердили близько 400 законодавчих та підзаконних актів. Велике значення отримало відродження науки та культури, що позначилася відкриттям Національної опери, Державної бібліотеки Академії наук та Академії мистецтв. Гетьманом Павлом Скоропадським було встановлено чітку структуру державної влади. Особливої уваги Гетьман приділяв розбудові Українського війська та флоту. В основу державного будівництва Скоропадський поклав принцип соборності українських земель.

Ознайомитися з документами можна на вебпорталі Державної архівної служби України у розділі "Унікальні документи Національного архівного фонду".

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.