АНОНС: Онлайн-лекція Антона Дробовича "Ідентичність і травма"

2 липня відбудеться онлайн-лекція голови Українського інституту національної памʼяті Антона Дробовича "Ідентичність і травма".

Питання ідентичності сьогодні жваво обговорюється в українському суспільстві.

Усвідомлена ідентичність є фундаментом нашого буття і виживання. Тому важливо раз за разом повертатись до основ, проговорювати базові поняття та смисли, щоб краще розуміти всі процеси, пов'язані з визначенням ідентичності.

Значною частиною нашої реальності останніх років є спроба осмислення і подолання травм(и). Обидва поняття — "ідентичність" і "травма", на жаль, для українського контексту тісно пов'язані, тому важливо проаналізувати їх зв'язки та взаємовпливи.

Розглянемо такі питання:

- Що таке ідентичність та як вона формується?

- Чим відрізняється ідентичність особи від колективної ідентичності?

- Як повʼязані між собою памʼять та самоусвідомлення?

- Чи впливає травма на ідентичність і чому травмовані суспільства можуть мати нездорову ідентичність?

Антон Дробович — кандидат філософських наук, голова Українського інституту національної памʼяті. Автор понад 50 наукових публікацій, п'яти освітніх курсів та програм з філософії, культурології та історії культури.

Коли: 2 липня о 19:00 

Покликання на подіюhttps://bit.ly/3VFDsqm

 

Юрій Шевельов. Що не увійшло і не могло увійти до книги спогадів?

Спогади Юрія Шевельова із назвою "Я – мене – мені… (і довкруги)", оприлюднені на початку 2000-х років, пролили світло на досі невідомі сторінки життя і діяльності видатного філолога, славіста-мовознавця, професора низки престижних університетів світу, багаторічного президента Української вільної академії наук. Шевельов не випадково обрав таку багатозначну назву. Вона цілком підійшла б і для назви справи агентурної розробки, яку завели на нього в мгб урср. Хіба що у трішки зміненому вигляді – "Він – його – йому… (і довкруги)". Натомість справі дали назву "Шевченко".

Національний Пантеон. Світовий досвід

Про потребу в національному українському пантеоні заговорили ще у 2000-х роках, його розглядали як місце перепоховання видатних українців, могили яких за межами України. Сучасна російсько-українська війна знову активізувала проблему. Розглянемо яким є світовий досвід національних пантеонів.

«Кожен має знати, що без його, або її зусиль нічого не зміниться»: Олександра Матвійчук

Публічне інтерв'ю із правозахисницею Олександрою Матвійчук у рамках виставки ГОЛОСИ Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Важка стежка до храму. Спогади очевидця відродження УАПЦ у Чернігові

28 січня 1990-го під час встановлення пам'ятного хреста у Крутах побував український священик з Києва, який взяв участь у освяченні хреста і служінні панахиди по вбитих більшовиками у 1918 році студентах. На Крутянську жалобу тоді з'їхалося понад 300 осіб. Це був перший за багато років випадок на Чернігівщині, коли тут відкрито служили церковну панахиду по жертвах комуністичного режиму. Сподіватись на такий крок з боку місцевих священиків РПЦ було неможливо, тому ще більше нас стала вабити УАПЦ, про яку ми чули, що вона була знищена і заборонена комуністичним режимом.