IN MEMORIAM: На війні загинув музейник Юрій Помаз

На Луганщині у бою загинув директор Сосницького краєзнавчого музею ім. Ю. С. Виноградського 39-річний Юрій Помаз.

Про це повідомили на facebook-сторінці Сосницької громади. 

Юрій Помаз загинув 24 червня 2024 року в бою за Україну біля села Нововодяне, Сватівського району, Луганської області. 

"Він був не лише хоробрим воїном, але й прекрасною людиною. Невимовний біль огортає душу, немає тих слів, щоб правильно висловити співчуття мамі, татові, всім рідним і друзям Юри", - йдеться у повідомленні.

Юрій народився 21 лютого 1985 року у Сосниці на Чернігівщині. Обіймав посаду керівника Сосницького краєзнавчого музею ім. Ю. С. Виноградського. Був учасником ініціативної групи "Сосниччина туристична".

24 травня 2022 року був призваний на військову службу по мобілізації. Проходив службу в третьому відділі Корюківського РТЦК та СП, а в кінці 2022 року був направлений до військової частини А7105 на посаду старшого стрільця.

 

Юрій Шевельов. Що не увійшло і не могло увійти до книги спогадів?

Спогади Юрія Шевельова із назвою "Я – мене – мені… (і довкруги)", оприлюднені на початку 2000-х років, пролили світло на досі невідомі сторінки життя і діяльності видатного філолога, славіста-мовознавця, професора низки престижних університетів світу, багаторічного президента Української вільної академії наук. Шевельов не випадково обрав таку багатозначну назву. Вона цілком підійшла б і для назви справи агентурної розробки, яку завели на нього в мгб урср. Хіба що у трішки зміненому вигляді – "Він – його – йому… (і довкруги)". Натомість справі дали назву "Шевченко".

Національний Пантеон. Світовий досвід

Про потребу в національному українському пантеоні заговорили ще у 2000-х роках, його розглядали як місце перепоховання видатних українців, могили яких за межами України. Сучасна російсько-українська війна знову активізувала проблему. Розглянемо яким є світовий досвід національних пантеонів.

«Кожен має знати, що без його, або її зусиль нічого не зміниться»: Олександра Матвійчук

Публічне інтерв'ю із правозахисницею Олександрою Матвійчук у рамках виставки ГОЛОСИ Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Важка стежка до храму. Спогади очевидця відродження УАПЦ у Чернігові

28 січня 1990-го під час встановлення пам'ятного хреста у Крутах побував український священик з Києва, який взяв участь у освяченні хреста і служінні панахиди по вбитих більшовиками у 1918 році студентах. На Крутянську жалобу тоді з'їхалося понад 300 осіб. Це був перший за багато років випадок на Чернігівщині, коли тут відкрито служили церковну панахиду по жертвах комуністичного режиму. Сподіватись на такий крок з боку місцевих священиків РПЦ було неможливо, тому ще більше нас стала вабити УАПЦ, про яку ми чули, що вона була знищена і заборонена комуністичним режимом.