На Prozorro оголосили тендер на послуги зі створення сайту для Національного військового меморіального кладовища

Сайт слугуватиме майданчиком, де зберігатиметься тисячі історій Захисників і Захисниць, щоб вшанувати їхню пам'ять.

Про це йдеться на сайті Міністерства у справах ветеранів.

Сайт потрібен для спрощення ряду процедур. Зокрема, родини або представники загиблих (померлих) військовослужбовців повинні мати змогу самостійно подати заявку на поховання, а також обрати та зареєструвати час і дату поховання на НВМК. Така опція стане доступною на сайті після введення в експлуатацію першої черги Національне військове меморіальне кладовище.

На сайті зберігатиметься інформація про загиблих воїнів, історії, медіафайли. У доступі будуть інтерактивні мапи поховань із відомостями про загиблих. Розміщені на сайті матеріали носитимуть й інформаційно-просвітницький характер: там можна буде завантажити методичні, освітні матеріали, інструкції, ознайомитися з рекомендаціями зі вшанування для регіонів. Також буде змога отримати роз'яснення щодо військового поховального ритуалу, порядку перепоховань та заходів пов'язаних зі збереженням і вшануванням пам'яті Захисників та Захисниць.

Національному військовому меморіальному кладовищу потрібен не просто зручний, інклюзивний та доступний сайт. Це має бути майданчик, де зберігатиметься тисячі історій Захисників і Захисниць, де можна буде знайти інформацію про побратимів чи рідних та вшанувати їхню пам'ять.

Детальна інформація стосовно предмету закупівлі, вимог зазначено в тендерній документації, яка додається до закупівлі на Prozorro. Для подачі пропозиції ви можете скористатися одним з авторизованих електронних майданчиків.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.