АНОНС: Цикл зустрічей-обговорень "Дисиденти. Історія у фотоспогадах"

В рамках виставки "Боротьба за незалежність. Творці. Епізоди" в музеї відбудеться цикл зустрічей-обговорень на тему "Дисиденти. Історія у фотоспогадах".

Про це інформує Національний музей історії України.

Особисті історії борців за незалежність України в другій половині ХХ століття – В'ячеслава Чорновола, Алли Горської, Олеся Шевченка та Василя Стуса дізнаємося крізь призму фотографій, спогадів членів їхніх родин і розповідей безпосередніх учасників подій 1960-1990-х рр.

У завершальний день заходів відбудеться зустріч з автором книги "Бунт проти імперії. Українські шістдесятники" істориком та культурологом Радомиром Мокриком.

2 червня – Дисиденти. Історія у фотоспогадах. В'ячеслав Чорновіл. Зустріч з сестрою політика Валентиною Чорновіл.

9 червня – Алла Горська – душа українського шістдесятництва. Зустріч з онукою художниці Оленою Зарецькою.

16 червня – Зустріч з українським політичним діячем, дисидентом Олесем Шевченком.

23 червня – Василь Стус. Борець за незалежність України. Зустріч з сестрою поета Марією Стус.

30 червня – Зустріч з істориком і культурологом, автором книги "Бунт проти імперії. Українські шістдесятники" Радомиром Мокриком.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.