На Франківщині під час демонтажу радянського пам'ятника знайшли понад 50 єврейських надгробків

У селищі Чернелиця на Івано-Франківщині під час демонтажу радянського пам'ятника знайшли понад 50 єврейських надгробків.

Про це пише Суспільне.

Демонтаж радянського пам'ятника, присвяченого загиблим у Другій світовій війні, розпочали на початку червня. Представники місцевої влади звернулися до єврейської громади, аби передати їм мацеви. 

"Коли ми робили демонтаж, то зіткнулися з тим, що всі сходи були у три ряди з єврейських пам'ятників. Понад 50 мацев ми вивезли на Чернелицьке кладовище. Наразі вони там лежать. Ми повідомили єврейську громаду про це. Наразі чекаємо від них відповіді. У нас колись були два єврейські цвинтарі, але їх зруйнували", — розповів Роман Ластович, заступник селищного голови.

Надгробки використали для зміцнення фундаменту. На місці пам'ятника Другій світовій війні у селищі планують створити Алею слави героїв.

 

Юрій Шевельов. Що не увійшло і не могло увійти до книги спогадів?

Спогади Юрія Шевельова із назвою "Я – мене – мені… (і довкруги)", оприлюднені на початку 2000-х років, пролили світло на досі невідомі сторінки життя і діяльності видатного філолога, славіста-мовознавця, професора низки престижних університетів світу, багаторічного президента Української вільної академії наук. Шевельов не випадково обрав таку багатозначну назву. Вона цілком підійшла б і для назви справи агентурної розробки, яку завели на нього в мгб урср. Хіба що у трішки зміненому вигляді – "Він – його – йому… (і довкруги)". Натомість справі дали назву "Шевченко".

Національний Пантеон. Світовий досвід

Про потребу в національному українському пантеоні заговорили ще у 2000-х роках, його розглядали як місце перепоховання видатних українців, могили яких за межами України. Сучасна російсько-українська війна знову активізувала проблему. Розглянемо яким є світовий досвід національних пантеонів.

«Кожен має знати, що без його, або її зусиль нічого не зміниться»: Олександра Матвійчук

Публічне інтерв'ю із правозахисницею Олександрою Матвійчук у рамках виставки ГОЛОСИ Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Важка стежка до храму. Спогади очевидця відродження УАПЦ у Чернігові

28 січня 1990-го під час встановлення пам'ятного хреста у Крутах побував український священик з Києва, який взяв участь у освяченні хреста і служінні панахиди по вбитих більшовиками у 1918 році студентах. На Крутянську жалобу тоді з'їхалося понад 300 осіб. Це був перший за багато років випадок на Чернігівщині, коли тут відкрито служили церковну панахиду по жертвах комуністичного режиму. Сподіватись на такий крок з боку місцевих священиків РПЦ було неможливо, тому ще більше нас стала вабити УАПЦ, про яку ми чули, що вона була знищена і заборонена комуністичним режимом.