У Києві пошкодили могили воїнів "Да Вінчі", Джуса" та Павла Петриченка

У ніч на 20 червня у Києві понівечили могили полеглих українських захисників - Дмитра Коцюбайла з позивним "Да Вінчі", Андрія Пільщикова з позивним "Джус" та Павла Петриченка.

Про це пише Національне військове меморіальне кладовище.

Вандали пошкодили портрети українських захисників та прапори, розбили лампадки на меморіалі-триптиху "Іловайськ. ДАП. Дебальцеве".

"Це - неприйнятний акт наруги над пам'яттю тих, хто віддав своє життя за Україну. Ми категорично засуджуємо будь-які акти вандалізму. Подібному блюзнірству немає місця у сучасному цивізованому світі, а тим паче – у воюючій країні. Це не просто наруга над могилами, це наруга над пам'яттю та честю наших Героїв.Будь-які прояви актів вандалізму та публічного зневажливого ставлення до наших захисників і захисниць мають бути покараними", - зазначили у Національному військовому меморіальному кладовищі. 

Як повідомили згодом у Київській міській прокуратурі, за наругу над могилами захисників України було затримано 60-річну жінку. З нею працюють правоохоронці.

В обідню пору на могилах Да Вінчі, Джуса та Петриченка вже було все прибрано. Горіли лампадки, а небайдужі принесли свіжі квіті. Чимало людей прийшли вшанувати пам'ять українських Героїв.

 

Юрій Шевельов. Що не увійшло і не могло увійти до книги спогадів?

Спогади Юрія Шевельова із назвою "Я – мене – мені… (і довкруги)", оприлюднені на початку 2000-х років, пролили світло на досі невідомі сторінки життя і діяльності видатного філолога, славіста-мовознавця, професора низки престижних університетів світу, багаторічного президента Української вільної академії наук. Шевельов не випадково обрав таку багатозначну назву. Вона цілком підійшла б і для назви справи агентурної розробки, яку завели на нього в мгб урср. Хіба що у трішки зміненому вигляді – "Він – його – йому… (і довкруги)". Натомість справі дали назву "Шевченко".

Національний Пантеон. Світовий досвід

Про потребу в національному українському пантеоні заговорили ще у 2000-х роках, його розглядали як місце перепоховання видатних українців, могили яких за межами України. Сучасна російсько-українська війна знову активізувала проблему. Розглянемо яким є світовий досвід національних пантеонів.

«Кожен має знати, що без його, або її зусиль нічого не зміниться»: Олександра Матвійчук

Публічне інтерв'ю із правозахисницею Олександрою Матвійчук у рамках виставки ГОЛОСИ Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Важка стежка до храму. Спогади очевидця відродження УАПЦ у Чернігові

28 січня 1990-го під час встановлення пам'ятного хреста у Крутах побував український священик з Києва, який взяв участь у освяченні хреста і служінні панахиди по вбитих більшовиками у 1918 році студентах. На Крутянську жалобу тоді з'їхалося понад 300 осіб. Це був перший за багато років випадок на Чернігівщині, коли тут відкрито служили церковну панахиду по жертвах комуністичного режиму. Сподіватись на такий крок з боку місцевих священиків РПЦ було неможливо, тому ще більше нас стала вабити УАПЦ, про яку ми чули, що вона була знищена і заборонена комуністичним режимом.