Архіву національної пам'яті передали понад 1000 справ прокуратури Одеського військового округу

1076 справ за 1938–1991 роки прокуратури Одеського військового округу відтепер зберігаються в Архіві національної пам'яті.

Про це повідомляє у фейсбуці директор Архіву національної пам'яті Ігор Кулик.

Архівні справи охоплюють територію Автономної Республіки Крим, Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької, Кіровоградської, Дніпропетровської областей та Республіки Молдова. До цього архівні справи зберігались у Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Південного регіону.

Основу документів становлять кримінальні справи та наглядові провадження за кримінальними справами, нагляд за розслідуванням яких та підтримання державного обвинувачення здійснювали прокурори військового округу. Окрім того, у фонді зберігається справа за 1963–1965 роки щодо наглядового провадження за фактом виявлення листівок антирадянського змісту. 

На документи прокуратури Одеського військового округу укладено опис, з яким можна ознайомитись на сайті Архіву національної пам'яті – https://hdauinp.org.ua/ua/archives-ua/dovidkovyi-aparat.

Відповідно до Закону України "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" до Архіву національної пам'яті мають бути передані близько 4 мільйонів справ, які досі зберігаються в галузевих державних архівах Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Державної прикордонної служби та в архівних підрозділах Національної поліції, Національної гвардії, судів та органів прокуратури. 

Найближчим часом Архів національної пам'яті отримає архівні справи з інших прокуратур та перші документи з галузевих державних архівів.

 

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.