IN MEMORIAM: На фронті загинув історик Вячеслав Залевський

Вячеслав Залевський був волонтером Центру історії Вінниці та Музею Вінниці.

Про це повідомили у Музеї Вінниці.

Вячеслав народився 12 грудня у селі Пиковець Хмільницького району на Вінниччині. У 2021-му завершив навчання на Історичному факультеті ВДПУ імені Михайла Коцюбинського. Був активним членом клубу військово-історичної реконструкції "Лев і Архангел" Вінницького історичного товариства.

Як волонтер систематично допомагав у роботі Центру історії Вінниці, а згодом Музею Вінниці, брав участь у міжнародних, всеукраїнських та регіональних музейних проєктах і виставках, зокрема міжнародній виставці "За волю України" спільно з Національний музей історії України у Другій світовій війні. 

На початку 2024 року добровільно приєднався до лав 12-ї бригади спеціального призначення "Азов" Національної гвардії України, служив у роті вогневої підтримки у складі мінометного розрахунку.

Загинув під час виконання бойового завдання на Лиманському напрямку. 

"Я з гордістю скажу: цей хлопчина зробив більше, ніж я та більшість людей, які знаходяться поруч зі мною. Він був саме тією людиною, якою пишаються командири. Тому наше завдання – ніколи не забувати таких бійців та допомагати родині, яка виростила цього тигра", - зазначив командир воїна.

У Вячеслава залишились мати, батько та два молодші брати. Допомогти родині можна тут: https://send.monobank.ua/jar/5ScYLwExhh

 

Юрій Шевельов. Що не увійшло і не могло увійти до книги спогадів?

Спогади Юрія Шевельова із назвою "Я – мене – мені… (і довкруги)", оприлюднені на початку 2000-х років, пролили світло на досі невідомі сторінки життя і діяльності видатного філолога, славіста-мовознавця, професора низки престижних університетів світу, багаторічного президента Української вільної академії наук. Шевельов не випадково обрав таку багатозначну назву. Вона цілком підійшла б і для назви справи агентурної розробки, яку завели на нього в мгб урср. Хіба що у трішки зміненому вигляді – "Він – його – йому… (і довкруги)". Натомість справі дали назву "Шевченко".

Національний Пантеон. Світовий досвід

Про потребу в національному українському пантеоні заговорили ще у 2000-х роках, його розглядали як місце перепоховання видатних українців, могили яких за межами України. Сучасна російсько-українська війна знову активізувала проблему. Розглянемо яким є світовий досвід національних пантеонів.

«Кожен має знати, що без його, або її зусиль нічого не зміниться»: Олександра Матвійчук

Публічне інтерв'ю із правозахисницею Олександрою Матвійчук у рамках виставки ГОЛОСИ Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Важка стежка до храму. Спогади очевидця відродження УАПЦ у Чернігові

28 січня 1990-го під час встановлення пам'ятного хреста у Крутах побував український священик з Києва, який взяв участь у освяченні хреста і служінні панахиди по вбитих більшовиками у 1918 році студентах. На Крутянську жалобу тоді з'їхалося понад 300 осіб. Це був перший за багато років випадок на Чернігівщині, коли тут відкрито служили церковну панахиду по жертвах комуністичного режиму. Сподіватись на такий крок з боку місцевих священиків РПЦ було неможливо, тому ще більше нас стала вабити УАПЦ, про яку ми чули, що вона була знищена і заборонена комуністичним режимом.