На Херсонщині окупанти відновили пам’ятник Леніну

У селі Ольгине Каховського району на Херсонщині окупаційна влада відновила пам’ятник Леніну.

Про це повідомили проросійські телеграм канали.

"На честь відкриття пам'ятника для дітей і дорослих було організовано виставку динозаврів юрського періоду, також усіх відвідувачів пригощали солодощами", – йдеться у дописі.

Щоправда, замість повноцінного памʼятника, який стояв в селі до 2015 року, росіяни поставили кабінетний бюст, пофарбований серебрином.

Хвиля "ленінопаду" в Украні розпочалася у 2013-2014 роках. 21 травня 2015 року набув чинності закон про заборону пропаганди комуністичного режиму в Україні (декомунізації). Відповідно до закону, всі пам'ятники Леніну та іншим державним діячам радянського періоду мали демонтувати протягом 6 місяців.

У Херсоні пам'ятник Леніну демонтували взимку 2014 року.

 

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.