У Франції відкрилася виставка "Від Голодомору до російсько-української війни"

З 18 травня у Музеї Опору французького міста Лімож розпочала роботу виставка "Від Голодомору до російсько-української війни". Для цього проєкту Музей Голодомору надав експонати зі своєї фондової колекції.

Про це повідомили у Музеї Голодомору.

Це перший випадок за роки роботи інституції, коли музейні артефакти поїхали експонуватися за кордон.

"Для нас – це можливість розповісти французькій аудиторії про історію Голодомору та привернути увагу до сучасних злочинів РФ проти України. Окрім того, Музей Опору в Ліможі присвячений історії французького спротиву під час Другої світової війни і розповідає зокрема про роль французьких комуністів в ньому. Ми пам'ятаємо історію заперечення Голодомору деякими французькими політичними і культурними діячами, які тривалий час симпатизували СССР. Ініціатива Музею Опору показати таку виставку свідчить про їхню політику відкритості та критичний підхід до подій минулого", – розповідає завідувачка експозиційно-виставкового відділу Музею Голодомору Яна Гринько.

Артефакти з колекції Національного музею Голодомору-геноциду є основою цієї виставки. Автентичні речі початку XX ст. розповідають історії українців, які жили в роки Голодомору. Це дерев'яна ложка Парфила Кравчука з Житомирщини, який врятував онуку з її сином. 

Скатертина Олексія Воблого і його фото з учнями початку 1930 р., що розповідає історію виняткової людяності і відваги вчителя, який врятував від голодної смерті усіх дітей села Піскошине в Запорізькій області. Ручний млин, який створив під час Голодомору невідомий український селянин для перемелювання зерна чи в більшості випадків сурогатів, адже звичайні жорна комуністи вилучали або розбивали, щоб люди не мали змоги готувати їжу.

Серед представлених експонатів також листи південно-африканського інженера Джеррі Бермана, які він писав родині зі Станиці Луганської в 1933 році, ставши свідком винищення українців. Чільне місце в експозиції посідає книга французького політика Едуарда Ерріо, в якій він пише про свій візит до України в 1933 році і заперечує Голодомор. Це показовий зразок наслідків брехні і пропаганди та спотворення правди про трагічні події в радянській Україні.

Загальна кількість переданих на виставку експонатів становить 30 предметів. Кожен з артефактів свідчить про різні факти та аспекти історії Голодомору.

Експонати доповнюють плакати виставки "Голодомор: совєтський геноцид", які були підготовлені командою Музею Голодомору та перекладені французькою мовою Асоціацією Annecy Ukraine. 

Експозиція продовжується в наступній залі Музею Опору розповіддю про міждержавні відносини між Україною і Росією від 1991 року, коли розпався Совєтський Союз, та до 2024-го, коли російське повномасштабне вторгнення перебуває в розпалі. Цей контент ілюструють фотографії з колекції Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні "Музею Революції Гідності" (три українські революції) та світлини російської війни проти України, зроблені французьким фотографом українського походження Юрієм Білаком. 

Працюватиме виставка в Ліможі до 23 вересня цього року.

 

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.