Помер меценат Морган Вільямс, власник найбільшої колекції мистецьких творів про Голодомор

У віці 84 роки в Каліфорнії помер президент Американсько-української ділової ради (USUBC), меценат Морган Вільямс.

Про це повідомили в Музеї Голодомору.

На початку 1990-х років пан Вільямс опікувався питаннями сільського господарства в Україні та дізнався про Голодомор 1932—1933 років. А коли познайомився з дослідником Голодомору Джеймсом Мейсом, то відкрив для себе ще більше подробиць про страшну і вражаючу історію чужого народу. Перейнявся цим настільки, що почав колекціонувати твори живопису на тему Голодомору. Виявилося, що мистецьких робіт про це не так і багато: українські художники в 1990-ті роки все ще боялися звертатися до цієї проблематики.

Тоді він став заохочувати українських художників до цього. Картина за картиною і почалася вимальовуватися збірка, якій сам Морган Вільямс дав назву "Полотна, яких ніколи не було". За аналогією з Голодомором, якого для світової спільноти довгий час теж "не було", оскільки Радянський Союз правду про нього замовчував і приховував. Зараз колекція нараховує близько двох тисяч одиниць – картин, гравюр, плакатів і марок про Голодомор.

Ця колекція неодноразово експонувалася в Україні та світі, розповідаючи мовою живопису правду про геноцид українців. "Дуже й дуже важливо наочно розповідати про цю трагедію, оскільки зображення варті більше, ніж тисячі слів", – наголошував Морган Вільямс.

"Батько наш любив Україну й український народ. Нас втішає усвідомлення того, що за ним сумуватиме так багато членів спільноти. Слава Україні!", – написав Дарен Вільямс, син пана Моргана.

 

Юрій Шевельов. Що не увійшло і не могло увійти до книги спогадів?

Спогади Юрія Шевельова із назвою "Я – мене – мені… (і довкруги)", оприлюднені на початку 2000-х років, пролили світло на досі невідомі сторінки життя і діяльності видатного філолога, славіста-мовознавця, професора низки престижних університетів світу, багаторічного президента Української вільної академії наук. Шевельов не випадково обрав таку багатозначну назву. Вона цілком підійшла б і для назви справи агентурної розробки, яку завели на нього в мгб урср. Хіба що у трішки зміненому вигляді – "Він – його – йому… (і довкруги)". Натомість справі дали назву "Шевченко".

Національний Пантеон. Світовий досвід

Про потребу в національному українському пантеоні заговорили ще у 2000-х роках, його розглядали як місце перепоховання видатних українців, могили яких за межами України. Сучасна російсько-українська війна знову активізувала проблему. Розглянемо яким є світовий досвід національних пантеонів.

«Кожен має знати, що без його, або її зусиль нічого не зміниться»: Олександра Матвійчук

Публічне інтерв'ю із правозахисницею Олександрою Матвійчук у рамках виставки ГОЛОСИ Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Важка стежка до храму. Спогади очевидця відродження УАПЦ у Чернігові

28 січня 1990-го під час встановлення пам'ятного хреста у Крутах побував український священик з Києва, який взяв участь у освяченні хреста і служінні панахиди по вбитих більшовиками у 1918 році студентах. На Крутянську жалобу тоді з'їхалося понад 300 осіб. Це був перший за багато років випадок на Чернігівщині, коли тут відкрито служили церковну панахиду по жертвах комуністичного режиму. Сподіватись на такий крок з боку місцевих священиків РПЦ було неможливо, тому ще більше нас стала вабити УАПЦ, про яку ми чули, що вона була знищена і заборонена комуністичним режимом.