IN MEMORIAM: на Львівщині помер зв'язковий УПА Василь Хомин

У віці 90 років на Львівщині помер зв'язковий УПА Василь Хомин.

Про це повідомили у пресслужбі Бориславської міської ради.

"З сумом повідомляємо, що відійшов у вічність Василь Хомин. Як учасник визвольних змагань, пан Василь дуже мріяв про перемогу України в цій війні. Саме це бажання він загадував у свій 90-річний ювілей, який відзначив цьогоріч у лютому. Нехай світлий спомин про пана Василя назавжди живе у наших серцях", — йдеться у повідомленні.

Василь Хомин народився в селі Залокоть у 1934 році в релігійній сім'ї. Він ще малим хлопчиком потрапив до повстанців. Спочатку носив їм їжу, а згодом — сидів у засідках. Був членом Бориславської станиці ОУН-УПА ім. Нечая та Всеукраїнського братства ОУН-УПА імені генерала Романа Шухевича та присвятив життя боротьбі за свободу України. 

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.