IN MEMORIAM: Померла діячка "Солідарності" Людвіка Вуєць.

У Польщі у віці 83 роки померла діячка "Солідарності" Людвіка Вуєць.

Про це повідомила історикиня Ольга Гнатюк.

"Відійшла у вічність Людка Вуєць. Так склалося, що в цей день - День матері в Польщі. Людвіка була теплою, як мати до всього того дуже широкого кола людей опозиції та її симпатиків. Була жорсткою до ворогів свободи. Про іншу героїню польської Солідарності писали "імʼя і "Солідарність". Людка була не менш знаковою, і не менш характерною - в обох сенсах цього слова. Світла Її памʼять, хай спочиває в миру її душа, хай там - здалеку чи зблизька - разом з Генриком за нас усіх вболівають", - написала Ольга Гнатюк.

Людвіка Вуєць народилася 2 квітня 1941 року у Львові в єврейській родині. Вивчала фізику у Варшавському університеті, а в 1972 році закінчила факультет математики, фізики та хімії Лодзького університету. У 1970 році вона вийшла заміж за Генрика Вуєця.

У 1980 році Людвіка приєдналася до "Солідарності", працювала в агенції преси "Солідарність". Була інтернована під час воєнного стану і звільнена в березні 1982 року. Почала співпрацювати з Комітетом допомоги особам, позбавленим волі та їхнім родинам, та таємними структурами спілки. З 1995 по 2002 рік вона була членом місцевої влади Варшави як секретар і член правління гміни Варшава-Центр.

 

.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.