На Харківщині перейменували вулицю на честь свідка Голодомору

У селищі Сахновщина на Харківщині замість провулку Матросова з'явився провулок названий на честь свідка Голодомору Анастасії Сідаш.

Про це повідомив співзасновник проєкту Деколонізація.Україна Вадим Поздняков.

Анастасія Сідаш народилася в селі Красноярка Сахновщинського району, тут родина пережила Голодомор 1932-1933 років.

Її спогади для свого фільму "Живі" режисер Сергій Буковський записав у 2008 році, а згодом вони були передані до музею Голодомору.

У відео-інтерв'ю Анастасія Василівна згадує про умови, в яких змушена була виживати її родина, про Соловки і винищення селянства, про причини та наслідки Голодомору. Переглянути відео можна на онлайн-ресурсі "Свідчення".

 

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.