АНОНС: Онлайн-дискусія "Маніпуляції ідентичністю. Чого (не)навчає історія?"

Освітня платформа "У пошуках ідентичності" запрошує 22 травня о 19:00 доєднатися до онлайн-дискусії "Маніпуляції ідентичністю. Чого (не)навчає історія?".

Про це інформує ГО "Культурний Проект".

Ми сьогодні обороняємо не лише наші кордони й територію від загарбників, але й право бути українцями. Ворог застосовує метод "випаленої землі" та знищує все, що є запорукою формування української ідентичності. На окупованих територіях росіяни відразу використовують перевірені способи впливу на людей, намагаються "перевиховати" дітей та підлітків.

Одна з технологій — це викривлення картинки минулого та адаптація під свої сучасні потреби. Тобто історія виступає знаряддям маніпуляції ідентичністю. Нам же треба навчитися використовувати історію як інструмент захисту.

Під час дискусії обговять такі питання:

  • Яких концепцій ідентичності ми дотримуємося?
  • Ідентичність — це статичне чи динамічне явище?
  • Які є технології фальсифікації/підміни ідентичності та як ми можемо їм протистояти?
  • Чи можливо керувати власною ідентичністю?
  • Як побудувати захист індивідуальної та колективної ідентичності?

Запрошені експерти:

Тарас Кононенко — доктор філософських наук, завідувач кафедри історії філософії Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Микола Рябчук — кандидат політичних наук, провідний науковий працівник Інституту політичних та етнонаціональних досліджень НАНУ, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка 2022 року.

Доєднатися до події можна за цим лінком.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.