АНОНС: Публічний діалог "Геноцид черкесів: найбільший злочин російського імперіалізму у ХІХ столітті"

21 травня Музей Голодомору запрошує на публічний діалог "Геноцид черкесів: найбільший злочин російського імперіалізму у ХІХ столітті".

Про це інформує Музей Голодомору.

"Зараз, коли Україна веде війну із російськими загарбниками, ми маємо знати, що геноцидальна політика росіян не змінилася і не зміниться, поки народи не дадуть належну відсіч. Українці мають власний досвід Голодомору – геноциду 1932–1933 років. Але ми розуміємо, що такий досвід мають всі народи, які Московське царство, Російська імперія, СРСР та сучасна Російська Федерація намагалися підкорити. Назви російських державних утворень змінюються, але їхня головна зброя щодо інших народів залишається незмінною, і ця зброя – геноцид. Наша відповідь на це – підтримувати народи, які зазнали геноциду, та разом з ними боротися, щоб зупинити цю жахливу імперію зла", - каже історик Дмитро Білий.

Спікери:

Дмитро Білий, доктор історичних наук, завідувач відділу досліджень Голодомору Національного музею Голодомору-геноциду;

Ярослав Юрчишин, народний депутат України, співавтор постанови ВР України про визнання геноциду черкеського народу.

Модератор:

Андрій Іванець, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Національного музею Голодомору-геноциду.

Коли: 21 травня, у вівторок, о 16:00

Де: Зала пам'яті Музею Голодомору (Київ, вул. Лаврська, 3)

Щоб долучитися, реєструйтеся: http://surl.li/tnggs

 

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.