У Львові відкрили пам'ятник Маркіяну Іващишину

На Личаківському кладовищі Львова відкрили пам’ятник одному з провідників "Революції на граніті" 1990 року, засновнику Мистецького об’єднання "Дзиґа" Маркіяну Іващишину.

Про це написали на фейсбук-сторінці "Інституту стратегії культури".

"Ідея пам'ятника – у створенні монументального, але водночас невагомого простору, виконаного з кортенової сталі. На площинах стилобату наскрізно витяті назви проєктів, створених та започаткованих Маркіяном. Проєкт пам'ятника є результатом колективних обговорень групи митців та втілений Влодком Кауфманом і Олесем Дзиндрою", – йдеться у повідомленні.

Монумент відкрили на п'ятий рік від смерті Маркіяна Іващишина, на відкриття прийшли його друзі та близькі.

Засновник мистецького об'єднання "Дзиґа" Маркіян Іващишин помер 21 травня 2019 року у Львові у віці 52 роки. Його поховали на Личаківському цвинтарі. Він був одним із провідників "Революції на граніті" 1990 року, підприємцем, культурним, політичним та громадським діячем, арт-продюсером низки мистецьких проектів та організатором музичних фестивалів, співтворцем "Львівської газети", керівником радіопроекту "Ініціатива Niko FM" та засновником фестивалю "Флюгери Львова".

 

Юрій Шевельов. Що не увійшло і не могло увійти до книги спогадів?

Спогади Юрія Шевельова із назвою "Я – мене – мені… (і довкруги)", оприлюднені на початку 2000-х років, пролили світло на досі невідомі сторінки життя і діяльності видатного філолога, славіста-мовознавця, професора низки престижних університетів світу, багаторічного президента Української вільної академії наук. Шевельов не випадково обрав таку багатозначну назву. Вона цілком підійшла б і для назви справи агентурної розробки, яку завели на нього в мгб урср. Хіба що у трішки зміненому вигляді – "Він – його – йому… (і довкруги)". Натомість справі дали назву "Шевченко".

Національний Пантеон. Світовий досвід

Про потребу в національному українському пантеоні заговорили ще у 2000-х роках, його розглядали як місце перепоховання видатних українців, могили яких за межами України. Сучасна російсько-українська війна знову активізувала проблему. Розглянемо яким є світовий досвід національних пантеонів.

«Кожен має знати, що без його, або її зусиль нічого не зміниться»: Олександра Матвійчук

Публічне інтерв'ю із правозахисницею Олександрою Матвійчук у рамках виставки ГОЛОСИ Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Важка стежка до храму. Спогади очевидця відродження УАПЦ у Чернігові

28 січня 1990-го під час встановлення пам'ятного хреста у Крутах побував український священик з Києва, який взяв участь у освяченні хреста і служінні панахиди по вбитих більшовиками у 1918 році студентах. На Крутянську жалобу тоді з'їхалося понад 300 осіб. Це був перший за багато років випадок на Чернігівщині, коли тут відкрито служили церковну панахиду по жертвах комуністичного режиму. Сподіватись на такий крок з боку місцевих священиків РПЦ було неможливо, тому ще більше нас стала вабити УАПЦ, про яку ми чули, що вона була знищена і заборонена комуністичним режимом.