У Львові відкрили пам'ятник Маркіяну Іващишину

На Личаківському кладовищі Львова відкрили пам’ятник одному з провідників "Революції на граніті" 1990 року, засновнику Мистецького об’єднання "Дзиґа" Маркіяну Іващишину.

Про це написали на фейсбук-сторінці "Інституту стратегії культури".

"Ідея пам'ятника – у створенні монументального, але водночас невагомого простору, виконаного з кортенової сталі. На площинах стилобату наскрізно витяті назви проєктів, створених та започаткованих Маркіяном. Проєкт пам'ятника є результатом колективних обговорень групи митців та втілений Влодком Кауфманом і Олесем Дзиндрою", – йдеться у повідомленні.

Монумент відкрили на п'ятий рік від смерті Маркіяна Іващишина, на відкриття прийшли його друзі та близькі.

Засновник мистецького об'єднання "Дзиґа" Маркіян Іващишин помер 21 травня 2019 року у Львові у віці 52 роки. Його поховали на Личаківському цвинтарі. Він був одним із провідників "Революції на граніті" 1990 року, підприємцем, культурним, політичним та громадським діячем, арт-продюсером низки мистецьких проектів та організатором музичних фестивалів, співтворцем "Львівської газети", керівником радіопроекту "Ініціатива Niko FM" та засновником фестивалю "Флюгери Львова".

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.