Британський історик Тімоті Ґартон Еш віддав свою премію ЗСУ

Британський історик, журналіст та письменник Тімоті Ґартон Еш віддав кошти за премію як переможця Lionel Gelber Prize 2024 українському війську.

Про це розповіла пресслужба фонду "Повернись живим".

На початку травня Еш перерахував фонду 50 тисяч канадських доларів, або 1,4 млн гривень. Разом із фондом історик передав бійцям 409 окремого стрілецького батальйону 22 ОМБр обладнання на 2,8 мільйона гривень.

"Я не можу уявити собі кращого застосування премії, отриманої за книгу про новітню європейську історію, ніж пожертвувати її на оснащення Збройних сил України для перемоги. Адже на кону в цій війні стоїть не що інше, як майбутнє Європи", — говорить він.

Тімоті Ґартон Еш — автор багатьох книг та публікацій, присвячених політиці та "історії теперішнього часу". Він має два наукових ступені з сучасної історії, які здобув у Єксетерському коледжі в Оксфорді.

Тімоті Ґартон Еш приїхав в Україну із презентацією книжки "Рідні землі. Історія Європи через особисте сприйняття", яка вийшла українською у видавництві Vivat. Видання розкриває історичний шлях Європи від завершення Другої світової війни до повномасштабного вторгнення в Україну.

Lionel Gelber Prize (Премія Лайонела Ґелбера) — щорічна літературна премія за найкращу публікацію англійською мовою на тему міжнародних відносин, яка робить внесок у поглиблення дискусії про вагомі міжнародні проблеми.

 
Тімоті Ґартон Еш передав дрони та нічну оптику "Повернись живим"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.