У Києві біля Національного музею історії України знесли незаконно побудований "храм-МАФ"

У Києві демонтували будівлю, яку самочинно звела релігійна громада УПЦ МП на території Національного музею історії України в буферній зоні ЮНЕСКО.

Про це повідомили у Національному музеї історії України.

16 травня 2024 року Державна виконавча служба України забезпечила виконання судового рішення про демонтаж незаконної споруди, яка у різних формах проіснувала на території Національного музею історії України з 2006 по 2024 рік.

"Багато людей сприймають музей лише як спеціальну будівлю, у якій зберігаються та експонуються памʼятки історії й культури. Але є музеї особливі, які варто розглядати в нерозривному звʼязку з територією, на якій вони розташовані. Такими прикладами є Парфенон з Акрополісом у Греції та Капітолійський пагорб у Римі з памʼятками всесвітнього значення. У Києві таким місцем є Старокиївська гора із садибою Національного музею історії України, що утворюють цілісний комплекс із будівлею установи.

Чимало людей нині можуть вказати, де на території нашого музею колись були язичницькі поховання, князівські палаци й Десятинна церква. Утім варто памʼятати, що цими знаннями ми зобовʼязані не так писемним джерелам, як відкриттям археологів, що дозволили точно локалізувати історичні обʼєкти. На цій досить невеликій садибі досліджені залишки не тільки згаданого храму, а й споруд і поховань, датованих часом до прийняття християнства і пов'язаних з історією України і низки інших країн Європи.

Національний музей історії України прагне забезпечити максимальний доступ громадян до нашого спільного місця пам'яті. Для цього необхідно усунути всі перешкоди, особливо якщо на те є всі законні підстави", - йдеться у повідомленні Національного музею історії України.

У планах музею – використання території і, зокрема, звільненої ділянки для проведення просвітницьких заходів і дитячих програм, присвячених як давньому минулому, так і сучасній історії України. Також у майбутньому плануються археологічні дослідження ділянок, що досі не були вивчені або не стали експозиційними обʼєктами.

Нагадаємо, у 1998 році київське землеуправління передало музею історії земельну ділянку. У 2004 році тодішній очільник музею Сергій Чайковський дав громаді УПЦ МП дозвіл на зведення на цьому місті каплиці. Через два роки релігійна громада МП встановила тимчасовий намет, який ще через рік перетворився на дерев'яну каплицю.

У 2012 року релігійна громада через суд отримала право власності на будівлю (але не на землю). У 2018-му НМІУ звернувся до Окружного суду Києва з вимогою визнати рішення про держреєстрацію прав громади УПЦ МП на незаконно зведену каплицю – протиправною.

У вересні 2023 року Північний апеляційний господарський суд підтвердив незаконність самочинного будівництва і зобов'язав знести споруду та привести земельну ділянку у попередній стан коштом особи, яка допустила правопорушення.

Рішення суду набуло законної сили й перебувало на стадії примусового виконання з 2 жовтня 2023 року. Аби прибрати будівлю благодійний фонд розвитку Національного музею історії України оголосив збір на суму 772 тисячі гривень і менш ніж за добу вдалося зібрати необхідні кошти.

 

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.