АНОНС: Виставка про ненасильницький спротив українців на тимчасово окупованих територіях

18 травня, в День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу, в Києві відкриється виставка «Небачена сила», що розповідатиме про ненасильницький спротив українців на тимчасово окупованих територіях.

Про це повідомила PR-служба проєкту.

Мета виставки, яка приурочена до 80-х роковин депортації кримських татар – розповісти про ненасильницький опір і надихнути як національну, так і глобальну підтримку для ненасильницького спротиву в Україні.

"Бути серед своїх і бути в окупації — це два різні способи життя і відчуття свободи. Багато українців та українок на тимчасово окупованих територіях, переживаючи паспортний терор, переслідування, стирання ідентичності, беззаконня, чинять опір ворогам", - зазначають організатори проєкту.

Виставка "Небачена сила" покликана продемонструвати, що ненасильницький опір є особливою і могутньою силою українців у російсько-українській війні, яка триває вже 10 років. У спротиву — організованого чи індивідуального — багато методів та інструментів: публічна демонстрація української ідентичності та культури, викриття та присоромлення російських посадовців та персоналу, відмова від співпраці у незаконних політичних процесах (як от псевдовибори), введення в оману російських солдатів, саботаж, соціальний бойкот та багато іншого.

"З новин ми знаємо про громадський рух "Жовта стрічка", що виник у квітні 2022 року в Херсоні, жіночий рух "Зла Мавка", зорганізований у 2023-му в Мелітополі, які ведуть партизанську інформаційну війну. Чули про "Бойові кримські чайки" та "Атеш", які надають тактичну інформацію українським Збройним силам. Це історії не пасивності, невизначеності та байдужості, а радше незламності населення, яке опинилось в ситуації прямої загрози від російського окупанта", - акцентують організатори. 

Виставка "Небачена сила" відбудеться з 18 травня по 2 червня в Українському домі (5 поверх).

Відкриття виставки - 18 травня, о 17.00.

Преспоказ для журналістів - 17 травня, о 14.00.

Кураторка виставки – Ольга Муха, УАК-Львів

Співкураторка секції мистецького жіночого спротиву – Тетяна Філевська, Український Інститут

Дизайн експозиції: Павло Білик

Організатори: ГО "Українська асоціація культурологів – Львів",  Український дім Співорганізатори: Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим, Кримська Платформа, Фонд "Партнерство за сильну Україну" Партнери та учасники:  Government of Canada, Ukraїner, Музейний кризовий центр, БО "Фонд культурної спадщини України", Меморіальний музей тоталітарних режимів "Територія Терору", PEN Ukraine,  Дім Звуку, Радіо Культура, Український Інститут, Український кризовий медіа-центр, Національний музей історії України у Другій світовій війні.

 

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.