В Одесі відмовили у встановленню пам'ятника Герою України Віталію Скакуну

Віталій Скакун на початку повномасштабного вторгнення підірвав разом із собою Генічеський міст, щоб зупинити ворога.

Про це  повідомив офіцер ЗСУ, колишній ректор Одеського університету МВС В'ячеслав Аброськін на своїй сторінці у Facebook, пише Еспресо.

Засідання історико-топонімічної комісії при виконавчому комітеті Одеської міської ради, на якому розглядалось питання "Про погодження проєкту рішення щодо встановлення на Алеї ВМС України у парку Перемоги погруддя Героя України Віталія Скакуна, сапера 137 ОБМП 35 бригади ім. М. Остроградського" за клопотанням командувача ВМС ЗС України Олексія Неїжпапи, відбулось 28 березня.

"На жаль, ані подвиг Героя, ані розуміння значущості для майбутніх поколінь, ані виступи / аргументи військових моряків вельмишановних "членів" комісії не вразили і тому відмовлено", - пояснив Аброськін.

Він зауважив, що погруддя з білого мармуру за кошти волонтерів та небайдужих простих людей уже було виготовлено.

Нагадаємо, сапер та матрос Віталій Скакун перебував у складі сил, які одними з перших давали відсіч ворогу на Кримському перешийку. Віталій був добровольцем, який 24 лютого здійснив мінування та підрив автомобільного мосту Генічеськ — Арабатська Стрілка, щоб дати побратимам час організувати оборону. Віталію Скакуну було лише 25 років. Він родом з Бережан Тернопільської області, навчався і служив на Львівщині.

Звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка" Віталію Скакуну присвоїли посмертно 26 лютого 2022 року.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.