Арку Дружби народів у Києві зносити не будуть

Київська міська держадміністрація відмовляється демонтувати колишню Арку дружби народів у столиці.

Про це повідомила пресслужба Київської міської державної адміністрації.

"У столиці не демонтуватимуть одну з візитівок міста – арку "Свободи українського народу", її сенс переосмислено. А простір біля неї отримає нову концепцію", - наголошують у Департаменті культури КМДА.

Як зазначають у Департаменті, після початку повномасштабного вторгнення Київрада ухвалила рішення про перейменування арки "Дружби народів" на арку "Свободи українського народу". Радянську скульптуру двох робітників – символ возз'єднання України та росії – демонтували у квітні того ж року.

Після фахового вивчення та консультацій із громадськістю робоча група КМДА з вивчення питань щодо усунення пам'ятних об'єктів, пов'язаних з історією і культурою росії та срср, з публічного простору міста Києва 19 січня цього року прийняла рішення про збереження арки "Свободи українського народу".

"Окрім того, витрата значних коштів з міського бюджету на демонтаж арки "Свободи українського народу" не є сьогодні найнагальнішим питанням. Адже під час воєнного стану місто насамперед спрямовує фінанси на допомогу Збройним Силам України, безперебійне функціонування бюджетної сфери та вирішення життєво важливих потреб столичних мешканців", - зазначили у департаменті.

Нагадаємо, 17 квітня Міністерство культури та інформаційної політики видало наказ про те, що колишня Арка дружби народів у Києві не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, а отже її можна демонтувати.

Арка дружби народів у Києві встановлена у 1982 році з нагоди відзначення 60-річчя утворення СРСР та 65-ї річниці Жовтневого перевороту 1917 року.

 

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.