Національному музею історії України передали артефакти кінця І тисячоліття до н.е.

Харківські правоохоронці передали Національному музею історії України на відповідальне зберігання та для проведення комплексної експертизи скарб, який було вилучено в грудні минулого року.

Про це повідомили у Національному музеї історії України.

Скарб складається з предметів археологічної культури Ґава-Голігради кінця 3 — початок 1 тис. до н.е., пам'ятки якої поширені від Подунав'я до Східних Карпат.

Спробу незаконного продажу артефактів виявили минулого року співробітники музею під час проведення моніторингу інтернет-майданчиків, пов'язаних з нелегальним обігом археологічних предметів.

Це уламки бронзових знарядь — серпів та сокир, шмати плавленої міді та брили свинцю. Археологи вважають, що ці предмети були виробничою сировиною та належали древньому майстру-ливарнику. За попередньою інформацією слідства, скарб походить із Західної України. Окрім цього, під час обшуку було вилучено бронзовий скіфський казан.

"Ми розраховуємо за допомогою експертних аналітичних досліджень отримати інформацію про хімічний склад кожного з переданих нам предметів. Порівнявши це з типами предметів зі скарбу та з інформацією про вже відомі аналогічні скарби, а їх відомо вже понад 20, ми зможемо достатньо впевнено окреслити територію, на якій працював древній майстер, та поглибити наші знання про технологічні прийоми та рівень майстерності давнього населення України", – розповів директор музею Федір Андрощук.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.